| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |

Приступа Степан ("Давид")

ОПИС ГРУБЕШІВСЬКОГО БОЮ

По відсвятк[у]ванні свята Героїв, дня 26.7.46 р. вечором, відділи відмашерували з ліса Т[ишовецького] до ліса Обровецького. Зайшлисьмо на ранок, де на наказ к-ра П[рірви] закватирувалисьмо. Відділи були розложені навкого гори перстенем, виставилось відповідні стійки.

Дня 27.5. около год. 12-ої прийшли до нас представники АК. Наш к-р П[рірва] зібрав усіх ком[андирів] відділів на відправу разом з ком[андирами] АК. Зі сторони АК було два капітани й два поручники. На[ша] зустріч з ком[андирами] АК була дуже сердечна, як з нашої сторони, та[к] з їхньої. Вони говорили, що їм дуже радісно з нами говорити по такій довгій взаїмній боротьбі одних з другими, котра виходила ворогам на користь, а нам на страти. Тем[ою] нашої відправи було обговорення розбиття Грубешева та приділ праці [завдань] для поодиноких відділів.

По загальній відправі к-р П[рірва] зібрав нас ще раз та розділив подрібно завдання для кожного відділу зокрема. По з[а]кінченні відправи зроблено збірку цілого відділу. К-р П[рірва] говорив до стрільців, яку ціль має розбиття Грубешева та яке велике значення це [буде мати] в розв'язці українсько-польської проблеми цих теренів. Ракетна артилерія УПА - 35кг. німецька ракета

В часі нашої збірки, над заходом сонця, прийшли на наше місце постою відділи АК, котрі зробили на нас дуже добре [вражіння]. Їхній ком[андир] уставив [їх] напроти нашого відділу, здав звіт свому командирові і зробив розхід. Ми також зробили розхід. Наші стрільці виталися разом з ними. Були такі випадки, що пізнавали одні других з колишніх боїв, як в с. Діброва й інших.

По тих всіх церемоніях зроблено збірку до відмаршу. До кожного нашого від[ділу] був призначений один тереновий з польськ[ої] сторони. Ми вирушили в дорогу, починало смеркати. Зайшли до Грубешева від с. Богородиці. Я разом з к-ром "Д[удою]" та "Ч[авсом]" мали наступати на будинок НКВД з південно-західньої сторони, ві[д] сторони річки. К-р "Д[уда]" мав зайняти становище від вулиці та обстрілювати вздовж вулиці двері, [котрими] вороги хотіли би вискакувати на вулицю. Я зайняв станови[ща] направо від нього, на огороді, напроти будинку НКВД. А від мене направо зайняв к-р "Ч[авс]", окружуючи огород півколом від річки. Становища були досить невигідні, бо яких 40-50 м. від будинку огород спадав остро вділ, так що не було доброго поля обстрілу. Огород був обведений навколо колючим дротом.

Ми тихенько підсунулись під дріт та піднесли "торпеди" і станки до "торпед". Підходити було досить тяжко, бо доходячи до огороду НКВД треба було перелазити через дріт, котрим був відгороджений військовий огород. Як перетягалисьмо станок через дріт, почув стійковий та закричав: ''[К]то ходіт?" Ми притишились на часок та підходили дальше. Розложивши відділ попід дротом, я зі своїм бунчужним "Шпаком" та з "Володею" підсунули "торпедник" під сам дріт і вложили в нього торпеду, чекаючи на вибух торпеди з противної сторони будинку, [що] було нашим умовленим знаком до стрілу.

За яких 15 хвилин зашуміло-загуділо. "Торпеда" вибухла, вдаряючи в будинок з противної сторони. Я дав наказ "Володі" пускати "торпеду". "Володя" кричить: "Не можна пустити, бо якийсь файталапа, йдучи, перервав дріт!" Бо торпеда мала бути пускана електрикою. "Володя" ріже кавалок шнура бікфорда. Хоче [за]палити. Шнур не хоче горіти. Б[у]нч. "Шпак" каже: "Дай, я запалю!" Я, лежачи з "Володею" близько "торпеди", даю наказ: "Вогонь по вікнах і дверях!", не зважаючи, що "Шпак" бавиться в "монтера". В тім часі страшний шум та гук. Мене щось відкидає вбік, та хтось мене придавив до землі. Стріпуюсь, а то "Володя" лежить коло мене та каже: "Я раньон". А "Шпак" сміється, кажучи до "Володі": "Бач, я ліпший ма[й]стер як ти, бо "торпеда" пішла прямо в середину будинку."

І справді. "Торпеда" вцілила в середину будинку, так як я з "Володею" вимірив. Світла в вікнах погасли й чути було, як бляха і цегла загуркотіли, падаючи додолу. В тім часі зачинають грати два ворожі "Максими" по наших становищах та большевики повзучи зачинають підсуватись пі[д] наші становища та кидати ґранати, котрі тріскали кілька кроків перед нами. Я дав наказ ройовому "Крукові" брати "гарлач" та бити ґранатами по гніздах "Максимів", а стрільцям - по ти[х] ворога[х], котрі підсувались під нас. По кількох ґранатах один "Максим" затих. Бив тільки один. Огонь нас не разив, бо він, ховаючись у яму, би[в] зависоко, так що к[у]лі летіли понад нами. Одна граната вцілила в саме вікно, бо чути було, як скло посипалось на хідник, і лямла загасла. А з других віко[н] зачали вискакувати вороги. Стрільці завзято били по вікнах і дверях. "Шпак" бігав як скажений від становища до становища та кричав: "Бий проклятих! Аво, лізе чортів син!" Та сам стріляв бе[з]упинно, навіть не зігнувшись, не зважаючи, що ворожі кулі його цілком освітили, а листя з корчів облітало разом з галузками. Ракетна артилерія УПА - 35кг. німецька ракета

Зачинало помало сіріти. До мене підходить к-р "Дуда" та говорить: "Відступаймо, бо день!" Я не погоджуючись кажу, що не можемо ще відступати, бо не було умовленої ракети до відступу. "Може решта війська ще в середині міста. Мусимо разом вицофуватись, щоби їх в місті не замкнули." Стрільці хочуть наступати на будинок НКВД.

В тім часі завважено ракету до відступу. Даємо наказ пляново відступати. Вороги зачинають щораз більше пускати ракет та сильніше нас обстрілювати. В місті чути гуркіт танкетки та авт. Помало стрільці відступають. Я зі "Шпаком" ще стріля[ємо] по ворогах та конях, котрі бігали по подвір'ю. [Енкаведисти почали наступати], пад[али] що крок та кричали: "Бандьора!"

Здоганяючи військо на долині коло річки, впорядковуємо в ході наші відділи. Скорим маршем відступаємо до с. Богор[одиці]. В Богор[одиці] доганяємо інші відділи, котрі відступили скорше.

К-р П[рірва] дає наказ скоро відступати. Машеруємо що сили, бо день робиться, а ворог пускає за нами ракети. Буде погоня. Перед нами яких 2-3 км. метелинський лісок над шосою Грубешів-Замість. Добігаємо до ліска. К-р П[рірва] висилає кіннотчиків наперед, на шосу. Один скоро вертає. Голосить, що на шосі нічого нема. Відділи скоро переходять шосу, вбігаючи в ліс з другої сторони шоси.

Як відділи були вже за шосою, зі заду їхали [наші] табори. Як дві останні фіри під'їжджали до шоси, над'їхало два ворожі авта, повні ВП, разом з большевиками. Останні фіри навернули назад. Військо в безладі зачало бігти щодуху вглиб ліса, котрий ма[в] до 200 м. Поляки з авт зачали стріляти. Я кричу, що треба ті авта зліквідувати. Другі кажуть, що скорше втікаймо, щоб нам не перетяли дороги до другого [великого] лісу. Я зі "Шпаком" вертаюсь до шоси, за [нами] ще кількох [вояків]. Стрілилисьмо кілька раз. Вертаємось назад. Беремо по дорозі по плащеві з фіри, котра була перевернена на дорозі, бо коні випрягли фірмани та на верхах повтікали. [Доганяючи своїх] вибігаємо з лісу на чисте поле. За нами чути ворожі [голоси й] крики: "Гу-ра! Гу-ра!"

Як ми відбігли [від лісу] яких 900-І000 м., за нами показалися перші ворожі постаті. Ми бігли збіжами [на] південь, в сторону Теребінського лісу. На нас посипались густі ворожі стріли, не разячи, бо ми були далеко та в збіжжях. Кожний з нас перемучений до краю. Я досить тримався, але зачав приставати. Даємо наказ, щоб відділи упорядкувались та зробили широку розстрільну, бо ворожі стріли щораз зближались та густіли. В скорому марші зроблено сякий-такий порядок.

Виходимо зі збіжжів на сіножать. Ворог щораз [більше] зближається до нас та починає цільніше стріляти. Підходимо під якусь малу кольонію (кілька хат). Я зі своїми хлопцями машерував посередині, по [лівій] стороні к-р "Ч[авс]", по правій - Д[уда]. Я зі своїми був майже позаді. Оба крила [розстрільної] були впереді. Стрільці зачинають приставати. Я цілий час кричав: "Вільніше!"

Звертаюсь до к-ра П[рірви], щоб дав наказ [затриматися] та дати вогонь по ворогові, бо він [за]відважно за нами гонить. Ком[андир] дав [такий] наказ. Ми почали потрохи стріляти по ворогах. Вони зачали падати. Тим способом було нам краще відступати, бо вони позістали трохи більше позаді від нас.

Нараз закричав мій кулемет[н]ик: "Я ранений в ногу!" Я зі "Шпаком" підбігли до н[ьо]го. "Шпак" взяв кулемет, а я його під руку. Побачили стрільці, підбігли та забрали його від мене. Наказуємо знов ударити по ворогові. Посипались стріли. Вороги припали до землі, [але] знов вставали й бігли за нами.

До ліса ще який кілометер дороги. Чути гуркіт танкетки. Подають, що танкетка нас хоче збоку заїхати. Біжимо, що маємо духу. Я звертаюсь до к-ра П[рірви], щоби під лісом розтягнути широку розтрільну та на краю зайняти становища. Ком[андир] дає наказ. Добігаємо до ліса. Під лісом терен трохи спадає в долину. Я з-під лісу вертаюсь під горбок, до рова, та обсервую, як ворог у скорому темпі підходить до ліса. Даю наказ: "Один кулемет до мене!" Прибігає кулеметник "Петрусь" з почету к-ра П[рірви]. Кажу залягати за корчем коло ме[не] та бити по ворого[ві], котрий бу[в] на яких 300 м. від нас. [Він] потягнув замок дозаду, тягне за язичок, [а] кулемет затявся. Беру від нього кулемет, пробую сам. Нічого не вдієш. З великим жалем мушу відступати. А їх там можна було кількох положити.

Ворог підсувається до ліса. Даємо наказ підпус[ти]ти близько. Брати добре на мушку. Наказ: "Вогонь!" Вороги по[па]дали до землі. Кількох вже не встало. Бій. Вони стріляють до нас, а ми до них. З правого крила під лі[с] під'їжджає танкетка. Між стрільцями легке замішання, бо відділи були помішані з рі[з]ними [боївками, які] починали втікати. Вдержуємо порядок, як можемо. Я кричу: "Не бійся! Куля не бочка, всіх не ціляє!" Танкетка починає стріляти по нас густим вогнем. Даю наказ: "Вогонь по танкетці та по "Максимах"!" Даємо сильний вогонь. Танкетка стала. Один "Максим" ушкоджений. Москалі вискакують з "танкетки". Хтось з правого крила подає: "Танкетка горить." Даю наказ в наступ.

В тім час[і] один москаль підсунувся до [танкетки] та з [справного] "Максима" зачав дальше дуже цільно стріляти. Я стояв коло свого кулеметника Петренка. Кажу йому, куди стріляти. В тій хвилині по нас довга серія. "Петренко" ранений тяжко в праву руку, стр. "Пімста" - в праве лице. Куля пішла через шию й вийшла лопаткою. Кричу: "Санітар!" Десь нема. Прибігає рой. "Крук", [що] має коло себе малу аптечку. Робить обом перев'язку, бере кулемет та б'є по ворогах. Подаємо наказ: "Пе-те-ер, до перед[у]! Би[ти] по танкетці!" Нема, зістав на фірі в лісі.

"Чавс" з правого крила зачинає відступати. Ворог вдирається до ліса. К-р "Дуда" прилітає до мене та каже відступати. Я кажу, що нема наказу. Вороги в лісі на правому крилі заходять на[с] з збоку. Паніка. Я призначив до раненого "Петренка" стр. "Канарика", "Фалю" та ще дво[х], щоб з ним відступали вглиб ліса.

Помало починаємо відступати. Подають, що к-р П[рірва] тяжко ранений, остав[ся] на березі ліса. Даю наказ свому від[ділові]: "Розстрільна взад! Забрати командира!" Підбігаю до берега. Біжить стрі[лець]. Голосить, що ком[андира] забрав к-р "Громовий" та в[же] давно вицофав з ліса. Ракетна артилерія УПА - 35кг. німецька ракета

Ме[не] починають окружувати з правого крила вороги. Кричу: "Вогонь по гадах!" А там з ними вже говорить бунч. "Шпак" та ройовий "Орлик" зі своїм роєм оловом з усьої зброї. Вороги втікають. Мій стр. "Щигол" був трохи відбився, побачив їх, думав, що то наші - біг з ними яких 30 метрів. Зорієнтувався, що то вороги - вжарив по них з папашки [й] добив до своїх.

Я побачив, [що] я сам остався [тут] в лісі, бо к-р "Дуда" також вицофав, не повідомивши ме[не]. Да[ю] наказ потихо, щоби вороги не чули: "Відступити!" Відступилисьмо яких 60-70 м. Чую, що вороги близько на[с], чують куди ми йдемо. Підходимо до великого рову. Даю на[ка]з: "Всі до рову! Занимати становища!" Ворог не буде зна[ти], де ми поділись. Сидимо тихо як миші та відпочиваємо, бо кожний ледво дише. Хлопці в рові прокопали [ями, до яких] дісталася вода. Понапивались. Чекаємо на ворога, щоб його привитати, а становища малисьмо добрі. Недалеко від нас було чути ворожі голоси совітської на польської мови.

Наші становища доходили до головної лінії [лісу], котра йде з півночі на південь. (Коло тої поляни, де ми святкували свято Героїв). На лінії були наші дві застави. Підходжу до застави. Нараз, просто до нас іде двох польських вояків. "Шпак" кричить: "Хто є? З якого відділу?" Вони кричать: "То ми, од Цавуса!" Ми відразу зрозуміли, що то вороги. Я зі "Шпаком" біжу до них та кричу: "Руки вгору!" Вони ст[оя]ли не підносячи рук. Прискаку[ємо] до них і роззброюємо їх. Висилаю розшуків вперед (через ту поляну) до наших місць таборування.

Відступаємо. В дорозі ройовий "Орлик" нагадує, що вмираючого "Петренка", котрий кінчив життя, оставили на полі бою. Вертається б[у]нч. "Шпак" і "Орлик" зі своїм роєм. Я затримую відділ, поки не принесуть трупа. Я за той час почислив, скілько нас всіх є. Моїх стрільців було 28, Д[удових] 20 та "Хома" мав також своїх вопників 22. За якої пів години принесли "Петренка" неживого. Мав опріч своєї рани [з]ломану ліву ногу і пробитий правий бік.

Занеслисьмо трупа на місце таборування, віднесли в корчі та накрили гіллям, попрощались з ним зі сльозами в очах і з пімстою в серці. [Тоді] потягнули дальше в глибину ліса. Знайшли відповідне місце та закватирували, залягаючи в чотирокутник. Все готове в кожній хвилі прийняти ворога кулеметним вогнем.

І так з напруженням чекали. Коло 10 год. було чути, як кругом ліса гули авта. Я вислав розвідку на край ліса. Розвідка донесла, що кругом ліса пороблені застави та їздять авта.

Дочекались вечора. Висилаю переднє обезпечення й помало виходимо на край ліса з полудневої сторони. Розглянувши терен, [ми] знайшли місця, де лежали ворожі застави. [Пі]шлись[мо] прямо на південь, до ліса званого Загайник. Хлопці відпочили. Перевели розвідку на кольонії - вдень їздили поляки. Шукали за "бандьорами". З Загайника прямувалисьмо до с. Мягке. В селі знайшовім коня для раненого стрільця "Ромка" з від[ділу] "Дуди", котрий ішов разом зі мною. [Він] був ранений у ногу, [так] що хлопці мусіли його нести. [Ми] роздобули пару бохонців хліба, перекусили та й пішли дальше.

В с. М'якому відлучився від мене ком. "Хома" зі своїм військом і попрямували в свою дорогу. А я зі своїми дійшов до рана до кол. Борсуки. Закватерували на краю ліса, бо були перемучені. Коло год. 12-ої я вислав двох стрільців. Принесли два ведра кави і кілька бох[анців] хліба. Перекусили та відпочивали дальше. Десь біля год. 15-ої зі західної сторони загуркотіли авта й посипались стріли. Гостре поготівля. Збираємось до відмаршу. Відходимо в сторону с. Діброва, з ліса до ліса. Доходимо до краю ліса під Діброву. Даю короткий відпочинок. Хочу висилати розвідку до села. Нараз з другого ліса, від сторони шоси Варешин, почались густі кулеметні стріли. Ми зробили розстрільну вздовж рову від с. Діброви. Там щораз густіші стріли. Було чути один вибух "торпеди". Ми не знали хто там б'ється і так лежали аж до заходу сонця.

Надійшла одна жінка. Ми розпитались, хто це б'ється. Вона сказала, що якесь військо переходило з того ліса, що ми лежали. Та перейшли через село в ліс і почалась війна. Ми здогадалися, що то наші відділи, що пе[ре]д нами пішли, зустрілись з ворогом. Пізніше ми довідались, що так було. Вечором я вислав розвідку до Старого Села. Прийшли [й] зголосили: "Вдень були совіти та поляки вештались. А тепер спокійно." Увійшли [ми] в село, перекусили і попрямували на південь. На ранок дійшли ми до Жабча. Тут військо "Дуди" від мене відлучилось. А я своє військо післав у терен робити бункри та в тім часі щоб обшились. Та[кож] декотрі поробили чоботи. Скіру я їм роздав, бо мавім трохи своєї [зорганізовано].

Слава Україні - Героям Слава!

20.7.1946 р.

Ком. підвід. "Давид"

При переслуханні тих двох поляків, що я в лісі злапав, вони зізнавали: Що рано 28.5. заїхали по них авта, забрали їх около 140 вояків. Ідучи попри дім НКВД, [вони бачили, що] він був майже цілий в грузах. На подвірю було багато трупів. Дім обступили енкаведисти та нікого не пустили. А ті більшовики, що за нами гонили, приїхали з Володимира Волинського. Зізнавали, що в будинку згинуло багато більшовиків, а в наступі на ліс і в лісі згинуло їх разом з [поляками] більше як З0 вояків. Всі були у великому страху.

"Давид"

[Додано рукою М. Онишкевича:]

Кухар НКВД казав вже в липні 1946, що в будинках НКВД згинуло 63 большевиків.

AUOP, 2721, том 14, аркуші 44-55.


Вип. 5,    зима 2001    «Літопис»
При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.
© «Форум дослідів історії УПА»

| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |