| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |

"Вовки I":

Оперативний звіт з рейду від 1. 10. - 6. 12. 1945 р.

1. 10. - 5. 10. 1945 р. Підвідділ стояв у лісоцькому лісі. В цьому часі йшла підготовка до відмаршу в рейд, на Підляшшя. Стрільці поповнили брак взуття та одягу.

5. 10. - 8. 10. 1945 р. Підвідділ перейшов до посадівського лісу. Там дальше йшла підготовка до рейду.

9. 10. 1945 р. Підвідділ перейшов до вітківського лісу під. с. Вар[ешин].

10. 10. 1945 р. К-р "Крапка" зробив переорганізацію відділу. Підвідділ складався з двох чот, а кожна чота з двох роїв. Вечором вирушили на північний захід.

11. 10. 1945 р. Підвідділ стояв в теребінському лісі.

12. 10. 1945 р. Підвідділ подався дальше. В с. Коніпному перейшов лерез річку Гучву. Весь час падав дощ. Було дуже темно, але раптом у напрямі с. Теребінь спалахнув вогонь, потім ще один, другий, третій і т.д. Коли б не той вогонь, то нам було б дуже важко йти. Він освітлював нам дорогу, на другий день ми довідались, що [це] наші спалили с. Теребінь, в якому на українських господарствах оселились поляки з Волиня. Далі йшли ми через сс. Пересоловичі, Заборці, Молодятичі. Зупинились в майданському лісі.

13. 10. 1945 р. Перший рій доходив до села. Там дістали харчі і дві пари військових чобіт. Крім того польську шинелю і мундур. Поляки не противились давати, кажучи: "Для своїх хлопакув не жаль". Вони вважали наших стрільців за "аківців".

14. 10. 1945 р. Переходили через сс. Майдан, Глиниська, Новий Майдан, м. Войславичі. У войславському лісі зупинились ночувати.

15. 10. 1945 р. Переходили через м. Галичани. В поболовецьких лісах коло кол. Зазджари днювали. На колоніях стрільці організували їжу та військові речі. Там зустрілись з "аківцями", які хотіли наших роззброїти, через що самі стали роззброєні. Поручник "Млот" хотів вести переговори з командиром нашого підвідділу, але побоявся йти до лісу.

16. 10. 1945 р. Підвідділ стояв під лісом між Лісничівкою, а Заріччям.

17. 10. 1945 р. Весь день підвідділ ішов лісом. В трабському лісі зупинився на відпочинок.

18. 10. 1945 р. На відпочинок зупиняємось в [?] лісі. Вечором командир, взявши зі собою кілька стрільців першого рою і пвх. "Осипа", пішов з ними до с. Н. нав'язувати зв'язок.

З ними пішов стр. "Стріла", який походив з цих теренів. Нав'язавши зв'язок, пішли до села, де живуть батьки стр. "Стріли" - Галабурди. Батьки "Стріли" довго не хотіли відчинити дверей синові, не пізнали його, бо вже 4 роки був поза домом. Батьки не сподівались, що він ще живе. Нарешті, коли майже примусово відчинили двері, впізнавши сина, почали плакати сльозами радості, довідавшись за що і як бореться УПА, батько "Стріли" сказав: "Синочки, я йду з вами. Не зважайте, що я старий. Я вам много пособлю". Довідавшись, що в терені крім "ресорту" в м. Володаві та кількох міліційних станиць по селах більше військових частин нема, наші повернулись на місце постою. Зі собою привезли трохи харчів.

19. 10. 1945 р. Харчів для підвідділу не вистачало, тому по обіді перший рій пішов на кол. [?], щоб там дістати хліба та з одну безрогу. Повернули[ся] вечором, недалеко від місця постою стрільці почали смалити веприка. Командир, довідавшись, що так близько від відділу смалять [безрогу], наказав як найскоріше кінчати роботу, щоб не було видно вогню. Тільки встигли розділити сало, м'ясо і хліб на рої, як командир дав наказ вирушати. Перший і другий рої розтягнулися вже в стрілецький ряд. Раптом зліва і спереду затарахкотіли кулемети і автомати. Перший рій, розвинувшись в розстрільну, відкрив вогонь по несподіваному ворогові. Інші рої цофнулись вглиб лісу. Відразу по перших пострілах зістали забиті писар "Новина" і стр. "Грізний". К-р "Крапка", пвх. "Осип", стр. "Зенко" та "Ромко" були поранені. Постріли втихли і ворог з окриком "Ура!" почав посуватись вперед. Ройовий першого рою "Кіндрат" зупинив їх криком: "Кто єсть?". По ворожій стороні рівнож запитали в свою чергу: "Кто єсть?". Рой. "Кіндрат" відповів: "Ресорт". "Адін хаді сюда!"- крикнув ворожий командир. Рой. "Кіндрат" голосно дав наказ: "Пєпвша дружина влево, друга вправо, напшуд!". А тихше по-українському приказав: "Хлопці, вогонь!" Посипались постріли. Ворог утік. Ця сутичка тривала не більше 10 хвилин. По тому, забравши ранених і поховавши вбитих, ракетами порозумілись з роями, які відступили в ліс. Невдовзі получились і з раненими вийшли на край лісу біля одного фільварку. Там взяли ми одну підводу, на яку положили ранених і вирушили дальше. К-р "Крапка" зістав легко поранений в ногу. Пвх. "Осип" далеко важче. Куля перебила кість вище коліна. Хотів застрілитись, але ми відібрали в нього пістолю. Стр. "Зенко" також дістав в ліву ногу, але кість зістала не ушкоджена. Стр. "Ромко" зістав легко ранений в бік. Підвідділ ішов через с.Ринкви, яке тягнеться 4-5 км. Зупинивсь в О. [...] лісі, де весь день стояв у постою.

20. 20. 1945 р. Друг "Ікар" з СБ ще з одним стрільцем пішли на пункт. Ввечорі вони повернулися разом з двома зв'язковими. Підвідділ відійшов на Ц[...]. Переходив через сс.К[...] і К[...].

21. 10. 1945 р. Підвідділ днював на колонії. Господар, в якого ми кватирували, дуже боявся, щоб хтось не довідався, що ми в нього стоїмо. Коли його запитали, якої він нації, то він відповів, що православний. Казав що йому все одно, що поляк, українець чи руский. Ввечорі підвідділ відійшов на кол. І[...].

22 - 23. 10.1945 р. Підвідділ кватирував на згаданій колонії. Селяни тут несвідомі, але до нас відносилися не дуже погано, бо як вони кажуть: "Ця банда не грабує". Вечором 2-ий і 4-ий рої пішли з чот. "Ярославом" у терен вести пропаганду, 3-ій рій пішов із заступником командира відділу "Лисом", а 1-ий рій перевести раненого к-ра "Крапку" на друге місце лікування.

24. 10. 1945 р. 1-ий рій зупинився кватирувати на кол. А[...]. Вечором перейшли на фільварок А[...]. Два зв'язкові "Шпак" і "Гайдак" пішли дальше на південь, звідки вони мали приїхати вечором разом з командиром. Господар, до якого дали нас на кватиру, довго не хотів нас прийняти, але ми силоміць залишились у нього. Господарку ав велику: 60 овець, 8 безрог, багато поля, а їсти давав капусту і бараболю. Він казав, що в "політику" не хоче бавитись. Про те, що йому говорили, не хотів ані розуміти, ані слухати. Вечором приїхав ранений командир, якого ми відвезли на кол. Л[...].Там залишились разом днювати. Наш господар дуже не любив большевиків та теперішнього польського уряду, але й до нас не радо ставився. Казав, що правди ніколи не буде на світі.

26 - 31. 10. 1945 р. Перший рій прибув на кол. О[...]. Переходили з одного місця на друге. На згаданій колонії зайшли ми до одного багатого українця. Коли ми його запитали, хто він, то він відповів, що "рускій поляк". Ми попросили, щоб заколов веприка і половину відпустив нам. З охотою згодився, бо боявся, хоч його ніхто не страхав.

1. 11. 1945 р. Рій кватирував на тій самій колонії. Господар, який не любив большевиків, дуже добре поводився з нами. Він перший хоче, щоб Україна була самостійна.

2. 11. 1945 р. О год. 4-ій рій зайшов на кватиру до багатого поляка. Стрільці говорили по-польськи, вдавали "аківців". Поляк прийняв нас з великою радістю. Він рівно ж бажає собі Польщі ''од можа до можа". Цілком випадково ми дізнались, що в цього поляка знаходиться трьох ранених наших стрільців: "Зенко", "Ромко" та "Льоня", який їх доглядав. Місцевий санітарний персонал [з УЧХ] дав їх на кватиру до поляка, з огляду на кращу конспірацію. Вони там перебували як "аковці". Цілий рій розмістився спати в стайні на гірці, де було сіно. О год. 8-ій стійковий "Стецько" алярмове побудив усіх, повідомивши, що до господарства, де ми кватирували, наближаються озброєні люди в військових уніформах. Ми скоро зібралися. Стр. "Крайній" глянув у віконце від поля і сказав що ми окружені. [Вдень наша стійка стояла тільки в стайні і тому їй було видно тільки в одному напрямі на дорогу]. Рой. "Кіндрат", коротко давши наказ, перший вибіг на подвір'я. Ми за ним. Шість ворогів були вже біля воріт, інші наближалися з усіх боків. Поручник з ресорту крикнув: "Ренце до гури!", а рой. "Кіндрат" запитав: "Кто єст?" "Ренце до гури! Ресорт". У відповідь на це рой. "Кіндрат" пустив серію з автомата, прямо в лоб поручникові. Той впав. Почався бій. Заграли кулемети і автомати. Рой. "Кіндрат" вхопив від стр. "Фона" кулемет і почав бити. За дві - три хвилини 6 ворогів, які наближались до воріт впали трупами. Після того ми збільшили вогонь у всіх трьох напрямках. Ворог почав відступати, чим прискорив свою загибіль, бо наші кулі влучні. Вороги падали вбиті та ранені. Ми почали наступати. По 15 хвилинах бій скінчився. Стрільці почали забирати зброю та уніформи, які для нас на цих теренах дуже потрібні. О год. 2-ій, забравши на підводу здобич та ранених: стрільців "Ромка" і "Зенка", відійшли через село до лісу. Наслідки бою: нас було 14 і ні один не зістав навіть раненим. Ворогів було 18, вбитими зістало 12, двох важко ранених, двох захоплено в полон, а двох втекло. Здобуто 2 "Діхтярі", один ЛМГ - німецьке, один РКМ - польський, один МКБ - німецький, 6 ППШ та 3 кріси. Крім того здобуто важливі документи та 5 пістол[ь]. Від полоненого ресортовця[по національності українець] довідалися, що син того поляка, де відбулась сутичка, замельдував до солтиса, що в них є двох ранених. Значить, що ресорт прибув забрати ранених, а натрапив на нас. Ми їм добре відплатились за "Новину", "Грізного" та ранених: командира, політвиховника ["Осипа"], "Зенка", та "Ромка". Одного полоненого поляка в лісі розстріляли, а українця залишили при собі, щоб передати до СБ. Від нього можна дечого багато довідатись, бо він був секретарем.

Вечором знов повернулись до села й в одного господаря, так щоб він не знав, замаґазинували в стодолі в сіні здобуту зброю та уніформи. Самі відійшли на північний схід. За нами їхала підвода з двома раненими. Стрільці вели скованого полоненого, який виявляв бажання "служити в УПА". Ранених залишено в надійному місці в с. Г[...], а самі попрямували дальше. Закватирували в одного поляка. Вістка про сутичку долетіла вже й сюди. Господар дуже радий, що побито ресортовців, бо в ресорті служить більшість українців, членів ППР, які боряться з АК. А польське населення ставиться до АК дуже прихильно. Ми також в цей день вдавали, що є "аковцями". Вечором зійшлось кількох сусідів поляків. Оповідали дещо з міжнародної політики. Пізніше почали скаржитись, що тепер важко жити. Ми їх радили виїздити за Одру, бо там є краща земля і т.п. Між українцями ми ширили пропаганду, щоб до УРСР ні в якому разі не виїжджали.

4. 11. 1945 р. Стояли на кол. Р[...] в українця, який цікавився нашою боротьбою. Трохи начитаний. Ми дали йому нашої літератури. Коли вечором готовились відходити, він сказав, що має знайомого українця, якого змусили перейти на польське. Той українець, довідавшись, що одного разу були українські повстанці в цього господаря, де ми кватирували, просив, що як ще раз прийдуть, щоб повідомити його. Він дуже хоче зустрітись з українськими повстанцями. Розпитавши, де він живе, [ми] подались в цю сторону. Це село заселене виключно поляками, або українцями, які стали поляками і не вміють навіть говорити по-польськи. Релігія в них православна. В цього православного "поляка" ми застали кількох сусідів, справжніх поляків. Рой. "Кіндрат", розіславши стрільців на вечерю, з чотирма стрільцями залишається на місці. Відбулася цікава розмова. Господар оповідав, як переслідували його поляки за те, що він українець. Розмові перешкодила одна молода особа, яка ввійшла до хати. Ми знов почали говорити по-польськи. Той молодий чоловік був "аковцем". Він хотів говорити з п. командантом. Рой. "Кіндрат" вийшов з ним до сусідньої кімнати, де відбулася між ними досить дипломатична розмова, в ході якої поляк намагався довідатись, з якого ми відділу, чого прийшли і т. д., але нічого не довідався. Навпаки, рой. "Кіндрат" дізнався від нього, що тут немає жодних відділів [АК], працює тільки одна сітка. Дальше на півночі є більші відділи коменданта "Зенона". Крім того довідався, шо з-за Буга прийшло 300 "бульбакув", але на разі ніякої шкоди не зробили. "Аковець" хотів нав'язати контакт з нашим "оддзялем". Обіцюємо, що полагодимо це іншим разом.

5. 11. 1945 р. Перший рій знову перейшов на кол. О[...]. Там вже закінчував своє лікування к-р "Крапка". Він вже міг повільно ходити. Дуже радо зустрічаємось і поздоровляємось з перемогою. Вечором рій розділено на три частини. Одні стрільці поїхали на кол. Л[...] по пвх.''Осипа", а другі по стр. "Зенка" і "Ромка", яких треба було перевести в інше місце далі на північ. Треті залишаються на місці, щоб відмагазинувати зброю та уніформи. Зброю віддали місцевій боївці, собі залишили тільки РКМ та МКБ і уніформи. Полоненого ресортовця передали в руки СБ.

6 - 9. 11. 1945 р. В цих днях наш перший відділ знову получився. Кватирували на кол. О[...]. Перший рій кватирував у господаря українця, який дуже добре відносився до повстанців. Його дочки навіть вміють [співати] революційні пісні. Інші господарі майже вороже ставились до нас. В одній хаті тітка спеціально захворіла, щоб не варити нам їсти. Куховарити стрільці були змушені самі. Коли ми проводили час, як вище згадано, інші рої мали слідуючі переживання:

[ Денник діяльності 2-го та 4-го роїв сотні "Вовки І " ]

24. 10. 1945 р. Над ранком опинились ми на кол. А[...] і там закватирували в одного українця і двох поляків. Поляки відносились позитивно до УПА [звичайно тільки поверховно, зовнішньо]. Дальше маширували ми на південний захід, по дорозі вступили до Кривоверби; там є дуже багато членів ППР. Всі вони озброєні. Для того, щоб не було стрілянини, наші вислали посередника в особі польського вчителя, яким переказали, щоб ніхто не стріляв. "Пеперовці" переказали, що будуть стріляти. Тоді з нашої сторони дали пересторогу, що за один стріл можуть потерпіти і "пеперовці" і село. Вони мусіли згодитися. Підвідділ увійшов в село і там перевів збірку білля і харчів. Спочатку люди вважали, що це грабіжники і втікали з села, але довідавшись правду, перестали втікати й ждали в хатах з наготовленою білизною. Переведено пропагандивні розмови. Між людьми залишено кілька летючок. Наш підвідділ був першим відділом УПА, який відвідав с. [Кривоверба]. З вище згаданого села (ми) перейшли до с. Г[...]. Один рій кватирував в українця, як УПА, а другий в поляка, як АК. Там рівнож один рій виступав як УПА, а другий як АК. Пізніше були в с. Т[...]. Звідтам перейшли до с. П[...], де мали розмови з членами ППР. Їм представили наші цілі та методи боротьби. На вечерю повернули до с. О[...]. Населення відносилося нормально, як до людей, які хочуть їсти, і яким треба дати їсти. По дорозі вступили до с. К[...]. Хтось зустрів підвідділ однією серією з ППШ. Вислали одну жінку, щоб перестерігла тих, що стріляли, або що думають стріляти, бо в разі повторення стрілів підвідділ вжиє рішучих заходів. (Коли будили [цю] жінку, то відбувалася така сцена: '' Господарю, відчиніть двері! - А хто там є? - УПА! - Хто впав? Я не впала!")

Жінка повернувши з села сказала, що нікого не могла знайти. Підвідділ розстрільною перейшов село, не зустрівши нікого. Пізніше перевели збірку білля. По збірці пішли далі й закватирували на кол. З[...] в поляка, "аковця". На вечерю повернули[ся] до села. Там розмовляли із селянами та співали революційн[і] пісн[і]. Деякі дядьки знають вже про наш рух. В цьому селі було двох членів ППР, але від СБ одержали пересторогу, щоб виступили з партії. Вони так і зробили. Показували посвідки про виступ.

30. 10. 1945 р. Прибули на кол. О[...], де мали злучитися з рештою роїв. Злучилися лише з третім роєм. Першого роя не було. Там стрінулись з пвд. "Чавса", який відходив на південь.

31. 10. 1945 р. Стояли в лісі. Вечором прийшли до села на вечерю. Не діждавшись першого роя, відійшли з умовленого місця на іншу кватиру. Другого дня перейшли на колонію в лісі під назвою Б[...], як АК. В с. Я[...] зорганізували одну безрогу. Господарі не хотіли її дати. Господин[я] сказала, що краще хай її застрілять, чим мають взяти "кормуха", а було їх там щось п'ять. Звідтам перейшли до М[...] лісу, де стояли цілий день. Був сильний мороз. Вечеряти ходили до села. Там понаправляли взуття, одежу та вели пропагандивні розмови, (що буває в кожному селі). Пізніше перейшли на колонію, де залишилися і на день. Вечором відійшли до с. М[...]. Досвіта відійшли до лісу. Перестоявши там день, подались до с. Ж[...]. Село заселене виключно поляками. Квартирували як АК. Поляки між собою говорять по-українськи. Вони ще в 1905 р. були українцями, пізніше перейшли до поляків. Дальше підвідділ відійшов на кол. Д[...]. Другого дня відійшли до О[...], де 6. 11. злучилися з першим роєм.

1. 11. 1945 р. Підвідділ розділено на дві чоти. Чотовий "Волоцюга" пішов з двома роями на південь, а командир відділу ["Крапка"] зі збільшеним першим роєм вирушив на північ для ознайомлення з тереном та переведення агітації. Переходимо через с. М[...]. Кватирувати зупиняємось в с. Г[...] у колишнього вчителя. Цей вчитель дуже цікавиться нашою боротьбою. Він є нашим прихильником. У нього можна знайти трошки української літератури. Вечором їдемо до с. К[...]. В цому селі відносяться до нас значно краще чим в інших. Треба згадати, що тут частіше перебували наші відділи. Переходимо с. Я[...] і С[...]. В с. С[...], заселенім поляками, ми припадкове попали на забаву польської молоді. Спочатку вони злякались, але побачивши, що ми відносимось до них добре, - успокоїлись. Вони почали вірити в співпрацю УПА з АК. Після розмови трьох поляків призналося, що вони належать до АК. Вони витягнули з печі пістолі, які заховали, коли ми наблизились до хати. Ми почали співати повстанські революційні пісні. Пізніше "аковці" заспівали свою монотонну пісню про боротьбу з большевиками, про польську "крев" і т. п. Велике враження зробив на них наш одяг, узброєння та вміле поведіння. Деякі стрільці танцювали з польськими дівчатами. Танцювали краще чим поляки. В розмові з поляками довідались, що вони знають про нашу сутичку з ресортом. Вони розповідали про дії АК та про їхнього командира "Зенона". Попрощавшись сердечне, ми розійшлись. Під час відходу гармоніст заграв нам марша.

12. 11. 1945 р. Кватирували в с. М[...] в багатого поляка. Ми весь час розмовляли по-українськи, а господарі по-польськи, бо по нашому не вміли. Пізніше господар заграв нам кілька гарних "кусків" на скрипці. Вечором пів роя з одним зв'язковим поїхало дальше на північ 12 км., щоб забрати вилікуваного стр. "Ромка" та двох інших стрільців "Льоню" і "Чуприну". Решта роя пішла дальше на північ. Повернули до с. [...], заселеного самими українцями. Люди відносилися до нас добре. Один господар вповні нагодовує 12 осіб. Молока мають досхочу. Нас здивувало, що тут на Володавщині рідко має дехто 2-3 "телюшки"; мають переважно по одній, а цей мав більше. Стр. "Міша", випивши півтори літри молока, з великим задоволенням зазначив: "Нарешті ми потрапили не на "телюшки", а на правдиві корови!" Не шкодить згадати про поговірку на Володавщині. Говорять виразно. Закінчення в дієсловах: -меш, -му, -мемо, -мете - вживають не для дієслова, а перед ним. Напр.: я му робити, ти меш робити, він ме робити, ми мемо робити. Багато вживають (російських) слів, або подібних до російських та українських. Напр.: мніго - багато, пособити - допомогти, ідвон - один, бульше - більше. Є ще такі слова: кожух - кабан, скуль - звідкіля, стуль - звідтіль, буйме - бігме, цюх - собака, пуйду - піду, шпирха - сало, кішка - ковбаса, вун - він, саган - баняк, гоже - гарно, добре, вельми - дуже.

В цім самім селі ми зайшли до багато[го] господаря, який мав 12 безрог, щоб взяти собі трохи сала та м'яса. Спочатку він просив, щоб не брати, навіть господин[я] пробувала плакати. Але пізніше погодились, бо ж нам треба щось їсти. Коли ми від'їжджали, господарі були майже вдоволені. Вага кабана виносила 200 кг.

14. 11. 1945 р. Цілий перший рій був знову разом. До роя долучили стрільці "Ромко", "Льоня" та "Чуприна". Кватирували на колонії М[...] в українця, там ночувало двоє поляків, які працюють на залізничнім транспорті. Ми поводились з ними ввічливо. Вони оповідали про рухи військових частин, про збільшену активність польського підпілля, про задоволення польського населення з того, що АК і УПА зі собою не б'ється. Останнім часом по цілім Підляшші широко рознеслися чутки про велику кількість, силу та відвагу українських повстанців. Раніше ресорт з Володави або міліція з якої-небудь станиці часто робили засідки та застави. До сіл приїжджали навіть ніччю. А тепер після того, як вони нас були окружили 2. 11. цього року, більше не їздять і не ходять не тільки ніччю, а і дньом бояться. Кажуть, що у Володаві ресортовці, почувши один постріл, усі ховаються. Такий страх вони мають від"бульбовців" та "бандерівців". Газети пишуть про важку втрату для "демократичної" Польщі в особах поручника Бакуна та підпоручника Затвори (з УБП), які хотіли забрати наших ранених. Останнім часом наші прихильники і неприхильники погоджуються з нами і вірять, що скоро настануть великі зміни в світі, що демократія переможе більшовицьку тиранію.

15. 11. 1945 р. Кватирували ми на кол. Д[...]. Пів роя в українця, а пів у поляка. Обидва господарі відносились до нас добре, з тією різницею, що поляк поводився з нами як з чужинцями, котрі йому не бажають зла, але котрих треба стерег[т]ись. А українець поводився, як з рідними синами. З нами разом в той час був з пропаганди д. Граб. Він мав зі собою короткохвилевий радіо-апарат. Поклавши апарат на подушку, він влучив [приймач] і відразу залунав спів. Тітка дуже дивувалась, в хаті поляка стався маленький випадок. Стр. 'Тарас" не знав, що знаходиться на квартирі в поляка. Він читав газету "Ізвестія". До нього підійшов онук гоподаря, хлопчик років 3-4 і сказав чисто по-українськи: "А що, знаєш мене?" "Тарас" відповів: "Ні, не знаю". І в свою чергу запитав: "Як ти називаєшся?" "Я називаюсь Михась". Цій розмові прислухались Михасева мати, дідунь та бабуня. "А скільки тобі літ?"- питає Тарас. "Три або чотири" - відповідає Михась. В розмову вмішується господар: "Він у нас сміливий, нікого не стидається". А стр. "Тарас", звернувшись до хлопчика каже: "Підростай швидко, Михасю, як виростеш, будеш офіцером в українській армії". Командир відділу ["Крапка"], який був у сусідній кімнаті, почувши цю розмову, закликав його до себе і тихенько шепнув на вухо: "Це ж поляки". Стр. "Тарас" стукнув себе в лоб пальцем і почервонів, а потім ще сказав: "Може й правд[у] хлопчикові говорив, який же з нього поляк, коли він по-польськи не вміє говорити, а його прадід був чистим українцем, а ще дальш[і] прадіди може бились в рядах армії Хмельницького проти польських загарбників, а такі Михасі з часом напевно вернуться до свого великого народу". Вечором відійшли ми до Ш[...]. Там мали з'єднатись з відділом, але одержавши пропозицію від місцевого проводу, к-р "Крапка" з першим роєм пішов до с. А[...] з тим, що получившись там з роями, поверне назад. Ніччю підвідділ прибув на місце, де ждав його провід та кватирувала одна боївка.

16. 11. 1945 р. Підвідділ стояв на тому самому місці. Польське населення нас не боялося. Лише переселенці з-за Бугу були трошки залякані, вечором відбулась нарада місцевого проводу з командиром. На тій нараді основним питанням було те, чи підвідділ на зиму має залишитися на Підляшші, чи має повернутися в свої сторони на південь. Вирішено, що поверне на південь. Пізніше к-р "Крапка" вибрав з підвідділу кращих стрільців, які володіли польською мовою і розділив на дві групи. Одну групу залишив собі, а другу доручив своєму заступникові "Лисові". Обидві групи мали виконувати різні роботи.

10. 11. 1945 р. Чота "Волоцюги" відійшла в південному напрямі й закватирувала під с.О[...] в лісі в трьох хатах, вечером перейшли на с. Ю[...]. Українське населення дуже добре відносилося до стрільців. Селяни були задоволені, що побачили наш більший відділ. Вони раділи тому, що УПА оперує в цих теренах. Тішились, що грабіжницьк[і] банди, які тут існували, будуть боятися продовжувати свою роботу. Взявши з того села теренового, чота перейшла до с. Л[...] і там закватирувала в трьох хатах. І тут населення ставилось прихильно. Другого дня в селі відбулось весілля. О год. 5-ій вечором чотовий "Волоцюга" та рой. "Крилатий", стр. "Кармелюк" та "Шрам", який працює в цих околицях, подались туди. Присутня на весіллю молодь та старші радо зустріли повстанців, які по кількох хвилинах свого побуту перевірили документи всіх присутніх чоловіків (місцеві люди сказали, що в селі появилися бандити - грабіжники і хто зна, чи котрий з них не находиться на весілл[і]). [З]найшовши підозрілого типа, відходять. Заловлений признався, що належить до банди, яка складається з 4-ох чоловік. Мають зброю: пістолю та одну десятизарядку. Чота відійшла далі на південний захід. Повертаючи[сь] до с. Х[...], зорганізувала харчі - хліб та м'ясо. В багатшого господаря взяли одну безрогу, який взагалі її не жалів. Чотовий "Волоцюга", рой. "Крилатий" і "Шрам" пішли відвідати священника, який мешкав разом з учителем. Повстанці зразу сказали, хто вони є. Священник і учитель думали, що це підступ ресорту. Але переконавшись, хто це є, з зацікавленням розпитували про УПА. Вони тішились, що на Володавщині оперують наші відділи. Життя їх[нє] було в важких матеріальних умовинах. Учитель не мав жодної праці. Школа не була чинна. Чота відходить до с. Х[...]. В цьому селі за часів німецької окупації оперувала червона партизанка. Селяни боялись, щоб до села не під'їхала польська міліція чи ресорт та не звели з нами бою. Як на те, до крайніх хат [села] приїхало 5 міліціянтів зі с. О[...] та вони, довідавшись в першій хаті, що "хтось" в селі, чим скоріше втікли, залишаючи підводу.

13. 11. 1945 р. Вечором чота відійшла до с. Н[...], в якому находилося багато членів ППР. Свого часу з цього села були постріли до переходячого нашого відділу. Як виявляється, багато молодіжі служить в ресорті в м.Володаві, Любліні, Варшаві, Парчеві і Білій Підлясці. Під хатами відбувалися голосні розмови, получені зі сміхом. Це забавлялася молодь. Побачивши повстанців, вони дуже налякались, але по короткій розмові [вони] успокоїлись та почали розмовляти зі стрільцями, а ті оповідали їм про УПА та співали українські революційні пісні. Під кінець умовились, що будуть жити зі собою в як найкращих умовинах. Про те, щоб стріляли до переходячих відділів УПА, нема що й згадувати. Чота відійшла під с. О[...] і там під виглядом АК закватирувала. Від поляків дізнались, що в селі є 30 крісів, коли будуть потрібні - можна буде їх стягнути.

14. 11. 1945 р. Чота відійшла до с. Ш[...], де мала з'єднатися з першим побільшеним роєм. Місто першого роя зустрінули двох з'вязківців з наказом к-ра "Крапки" відійти на кол. А[...].

17. 11. 1945 р. К-р "Дяченко" ["Крапка"] та його заступник "Лис" не повернули[ся]. Підвідділ кватирував на тій самій колонії, лише в інших кватирах. Вечором о год. 5-ій завважено кілька білих ракет, а пізніше донеслися вибухи гранат в північному напрямі. Ніччю о год. 11-ій у північно-західному напрямі були стрілянина з кулеметів і крісів та багато інших ракет. О год. 13-ій підвідділ відійшов на кол. П[...] і там закватирував.

18. 11. 1945 р. Підвідділ розмістився в трьох господарів - поляків. Розмовляли з ними по-польськи, але вони догадувались, що ми є не поляки, бо багато зі стрільців погано володіють польською мовою. Вечеряти пішли ми до села, як "аковці". Поляки приймали нас сердечне. Деякі стрльці ходили до ресторану, де напилися досхочу пива. Польська молодь вітала нас, як польську партизанку зі Львівщини. Користаючи з такого наставлення, ми придбали трохи убрання, білизни та харчів. Стрільці "Степовий", "Бур?ян" та "Шелест" застали в одній хаті 5 "аковців", які вважали наших за "колєгув". З великим захопленням розмовляли з [нами] та частували добрими папіросками. Вони, не думаючи про конспірацію, вимінювали всі псевда знайомих їм командирів. В іншій хаті грала гармонійка. Стрільці разом з поляками забавлялися весело танцями і іншими товариськими грами. Поляки майже всі були п'яні, а деякі викидали навіть з рота їжу. В селі говорили, що вчора в містечку [Парчеві] від год. 2-ої до вечора була якась партизанка. Міліція і совіт повтікали, так що в містечку партизани господарили самі. По вечері відійшли в південному напрямі до Ш[...], де мали прибути к-р "Крапка" і заступник "Лис".

19. 11. 1945 р. Підвідділ стояв у цьому самому селі. Частина стрільців з к-ром "Крапкою" зараз у сусідньому. Люди, в котрих ми кватирували, відносились до нас дуже добре. (Раніше цього не було), вони тішились, що ми їх відвідали. Крім того, були захоплені випадком у м. Парчеві. Один господар, який вернувся з цього містечка, оповідав, що вороги ще й сьогодні мали великий переполох. Міліціянти бояться повертатися на свою станицю.

16. 11. 1945 р. Група в числі 11 осіб з к-ром "Крапкою" та рой. "Кіндратом" (усі в польських уніформах) подались до с. [...], в якому була боївка АК в числі 60 осіб. К-р "Крапка" пішов узяти там дві підводи. Кількох стрільців, ідучи селом, побачили якусь людину й хотіли її задержати. В цей час незнаний осібняк стрілив з пістолі та почав утікати. Стрільці відкрили в цьому напрямі вогонь. З цієї причини опустили це село і пішли на поблизьку колонію, там зорганізувавши підводи, від'їхали шосою в напрямі м. Парчева, там з банку "Сполем" та з каси "Рольнік" мали забрати гроші, в тому місті знаходилося 12 ресортовців та 5 міліціянтів. Ідучи шосою, побачили дві порожні підводи. Додумались, що ними мусіли їхати "аковці" і побачивши наших, повтікали. О год. 8-ій рано з шоси звернули в бік села Ю[...] і далі їхали пільною дорогою. О год. 11.30 в'їхали в місто. Біля банку "Сполем" позлазили з підводи, стрільці спокійно відповідали на салют переходячих польських військовиків. Двох "поручників" - к-р "Крапка" і рой. "Кіндрат" - з двома стрільцями війшли до банку. "Ренце до гури!" - крикнули до присутніх. Провіривши, чи нема зброї, і перервавши телефонні проводи, приступили до роботи. Касієрка, одержавши чек: "Для оддялу Орта - поручнік Зигмунт" - відрахувала визначну суму. Зробивши своє, повстанці наказали не виходити з банку протягом години. Подались на двір. В час, коли відбувалася ця дія, вулицею проїжджали авта з цивільними і військовими поляками та енкаведистами. Від банку подались до каси "Рольнік". Там теж все пішло добре. О год. 12.30 опустили місто. Три кілометри за містом скрутили на пільну дорогу й в'їхали в ліс коло с. П[...], в якому перебули до вечора. В сусідньому селі два авта ресорту робили облаву. Вечором стрільці відійшли дальше. В с. П[...] повечеряли і щойно в с. О[...] в одного українця залишились ночувати. Вечором від'їхали й заквартирували в с. Ш[...]. Група з к-ром "Лисом" складається з 10 осіб. Зі с. А[...] зайшли на кол. Е[...] і там були до 10-ї год. дня. Звідтам пішли на кол. Н[...], де взяли дві підводи і в год. 13-ій виїхали до м. Ш[...], де мали забрати касу "Рольніка" і аптеку. Залишивши заставу, к-р "Лис" пішов зі стрільцями до каси. Провіривши, чи немає зброї, почали вимагати ключів, але не було касієрки. Тоді тереновий "Коля" зайшов в помешкання і повідомив, що в місті є автом большевики. Від перехожого поляка довідались, що їх там є досить багато, тоді ціла група стрілецьким рядом відійшла з міста. За містечком посідали на підводи й від'їхали на кол. С[...], там взяли свіжі підводи і думали їхати до Ш[...] по аптеку, але не маючи жодної розвідки відкинули свій намір та поїхали до с. Л[...], де закватирували. На другий день звечора подались до с. Ш[...] і там залишились вечеряти. Недалеко від наших квартир було весілля, з якого прибігла одна жінка й сказала, що п'яні хлопці б'ються. Стрільці подались в цьому напрямі. Хлопці, які вели бійку, повтікали. К-р "Лис" виголосив промову, в якій зазначив, хто він є і за що бореться УПА. Казав, що вмісто виладувати свою енергію на бійку з друзями, повинні братись за зброю і йти проти ворогів українського народу. Молодь і старші кивали головами та шептали одне до одного: "Бо то правду каже". На прохання господарів повстанці залишились на вечерю. Господар дому, наливши в чарку, звернувся до к-ра "Лиса" зі словами: "Дай, Боже, здоров'я! Ми, відаєте, ще не бачили українських повстанців і не відали, що вони такі добрі люди!" "Пийте на здоровля, але ми не п'ємо, по війні будемо пити" - відповів к-р "Лис". Всі присутні з великим здивуванням приглядались повстанцям. Чути було слова: "Ой не п'ють. Я чув, що не п'ють, але не вірив. О, це не совітські партизани". Повечерявши, повстанці щиро попрощавшись, відійшли. З дверей чути було голос: "Дай, Боже, хлопці, щоб добилися того, за що боретесь. " О год. 2-ій група опинилась в с. С[...].

20. 11. 1945 р. Цілий підвідділ знову разом. Іде підготовка до відмаршу в свої терени. О год. 4-ій відбулася збірка підвідділу. К-р "Крапка" переорганізував рої. Провідник цього терену сердечно прощається з нами, зазначуючи, що наш відділ, порівнюючи з іншими відділами, які тут рейдували, є найкращий. Стр. "Стріла" ["Галабурда"], родом з цих теренів, залишається. Дуже жаль йому було розлучатись зі своїми друзями, з якими разом працював більше півтора року. Підвідділ відійшов у південнно - східньому напрямі. На кол. А[...] закватирував.

21. 11. 1945 р. О год. 1-ій [підвідділ] відійшов дальше. Йшов через фільварок Полуб, с. Адамполь, на Сухаву, с. Жджарку, Дубечно і щойно на кол. Ганьск закватирували. З Ганьска багато українців виїхало за Буг, але більша частина не хоче виїжджати, знаючи про те, що за Бугом голод. В цих околицях польські бандити нападають на українців, грабують та примушують виїжджати. Поляки, в яких кватирував підвідділ, дуже добре відносились до нас, віруючи, що ми є АК. Користуючись таким добрим відношенням до "своїх хлопакув", багато наших стрільців дістали собі білизну, маринарки, чоботи й інші речі. О год. 8-ій вечором вийшли на Мацешин Великий і дальше через Пяскі, Бокову Велику, Лукувек, кол. Бокову, кол. Лукувек, Руду прийшли на кол. Зарудню, де мали намір закватирувати. 2-ий, 3-ій і 4-ий рої вже були розмістилися по квартирах, а 1-ого роя господарі не хотіли впускати до хати, В хаті зчинився крик, плач дітей і жінок. Ніякі слова заспокоєння не впливали. Раптом з хати хтось вистрілив з пістолі. Стрільці окружили хату і хотіли покінчити зі всіма, хто лише в ній був, але командир не дозволив. Вже була 5-та ранку, розпитавши сусідів, хто мешкає в цій хаті, довідались, що член ППР. Він, як бачимо, думав, що ми прийшли по нього. О год. 5.20 підвідділ відійшов кілометр далі і закватирував у цій самій колонії.

23. 11. 1945 р. К-р "Крапка" кватирував у хаті, де мешкали "тши панєнкі", одна молода жінка і стара "матка". Ці польки дуже радо нас гостили. О год. 7-ій сніданок був вже готовий, На столі було для кожного окреме накриття. Стрільці повелися "культурно" [термін часто вживаний між стрільцями]. К-р "Крапка" сидів на найпочеснішому місці та погладжував свої англійські вусики. При розмові старався вживати найбільше таких слів, як: натуральне, евентуальне, прошем паньом, і т. д. К-р "Лис" та рой. "Кіндрат" дуже вдало грали ролю симпатичних кавалерів. Кулеметчик "Фон" не на жарт залюбився в одну сестру Басю. При вечері всі випили на здоров'я нових наречених: "Фона" й Басі, стр. "Семенка" і панни Юзі. Стр. "Семенко" ["Шимек"] дуже сподобався пані Юзі. Вечеря відбулася дуже вдало. "Зьле тилько, же пан комендант не позваля піць вєнцей вудкі", але це не перешкаджало, всі бавились дуже весело. Особливо сестрам, які кокетливо блискали очима й голими колінами. Стр. "Фон" хотів уже залишитися за зятя, та "комендант" жартуючи не позволив. По вечері, вставши з-за стола "поручник" і "Кіндрат" заспівав (російську) пісню, яку навчився ще за німецької окупації в російсько-польській партизанці. Зміст пісеньки "батярський". Кінчилась вона не словами, а тільки такими звуками, яких неможливо не тільки записати, але й повторити крім рой. "Кіндрата" ніхто не зможе. О год. 7.30 вечором вирушили далі. Йшли через села Серебрище, кол. Ігнатув, с. Камінь, с. Волявце, Галичани, Кочув, Почекайку, Тарнувку, Гнувку Німецьк[у], кол. Гнувку і щойно на кол. Лєща о 4-ій год. рано закватирували. Минаючи місто Холм, повстанці з великою любов'ю споглядали на вогні цього старовинного українського нашого міста. В кожного з нас підпливала до серця якась туга й жадоба боротьби. Хотілося стріляти, зустрінути ворога і знищити його. На кол. Лєща к-р "Крапка" з 1-им роєм кватирував у хаті, де раніше мешкав українець, а тепер поляк. Українець виїхав до УРСР. Біля хати дві стодоли, два хліви муровані, комора, ну й сама хата велика та гарна. Від господаря довідуємось, що в нього вже кілька разів кватирували "аковці". Він дуже радий своїм людям. Пані грала на фортепіані партизанські польські пісні. Просила підспівувати, але ми відмовились, бо декого "боліло горло", інший "не мав слуху", а ще інший "не мав голосу". О год. 19-ій підвідділ вирушив дальше. Йшов через с. Альойзув, с. Тересін, с. Понятувка, с.Г[...], на кол. Юзефівці зупинились. Починаючи від 20 листопада до цього часу умови для нашого маршу є дуже сприятливі. Ні дощ, ні сніг нам не перешкаджає, дороги добрі, місяць освічує нашу путь. В с. Юзефівка покликано солтиса і наказано йому розкватирувати підвідділ по хатах. Він спочатку прийняв нас за "ресорт" з Грубешева, але побачивши деяких стрільців у цивільному одязі, дуже зрадів. Казав, що від часів сов. окупації на цій колонії не було ще жодного відділу. Селяни, довідавшись, що це відділ АК, відносились до нас дуже добре. Саме була неділя. Один господар, справляючи хрестини, запросив усіх наших поручників, сержантів, плютонових, капралів, а навіть і кількох звичайних "жолнєжи", на це "урочисте" свято. Інші стрільці відвідали його без запрошення. Цивільні гості раділи і захоплювались тим, що "наше войско з лясу" має такий добрий вигляд. Перебиваючи один одному, поляки розповідали, як вони "вальчилі в польскєй партизанце" за німецької окупації, як палили українські села, та як мордували старих жінок і дітей. Стрільці ледве здержувались, щоб не показати свойого справжнього почуття, але замість того треба було усміхатися, підтримувати розмову, бо в таких випадках, в такому оточенні наш повстанець мусить бути не тільки добрим вояком, але й "дипломатом" і "артистом". К-р "Крапка" з причини хвороби на христинах не був. Його на цій колонії всі знають. В той час комендантом "оддзялу" був "поручнік Лис". Перед нашим відходом солтис звернувся до к-ра "Лиса", щоб покарати кількох "здрайцув", котрі шкодять в боротьбі за "ойчизне". К-р "Лис" потішав його, що це полагодить іншим разом. Попрощавшись, солтис побажав від імені цілої колонії найкращих успіхів в боротьбі й щасливої дороги. Просив, щоб частіше їх відвідувати. Всі двері будуть для нас широко відкриті. Підвідділ ішов через с. Молодятичі, біля кол. Богутичі, Підгірці, Гоздів. В с. Підгірцях переходили річку Гучву, Черничин і на кол. Масломичі закватирував. Там ми зустріли к-ра "Зірку" зі своєю боївкою. Зустріч була дуже радісна. Оповідали одні другим про свої переживання та бої за минулих півтора місяця, довідались, що в Грубешеві є польське військо, ресорт і НКВД. В південних селах, як Долобичів, Пісочне, м. Варяж, Белз, находиться теж або військо, або ресорт, або НКВД. Поляки стягають з населення контингент.

26. 11. 1945 р. Підвідділ стояв дальше на згаданому місці. Повернувші з-за Буга люди, оповідають про страшне життя в УРСР. Усі ті, які були виїхали, тепер вкладають багато зусиль, щоб повернутись на цю сторону. Вони ждуть, поки не замерзне ріка Буг. Тоді вже не тяжко буде дістатись в свої рідні сторони. Місцеві селяни відносяться до нас дуже щиро. Вечором відйшли до с. Варешина. Кулеметник "Осика" одержав листа від сестри, яка знаходиться за Бугом. Вона описує про нужду переселенців та всього населення. О год. 6-ій рано підвідділ відійшов дальше. В селі, в якому ми були, зголосились до відділу добровільно двох хлопців, обидва зі зброєю, під час маршу весь час падав сніг. Ми закватирували в с. Ліски.

28. 11. 1945 р. Підвідділ стояв на згаданому місці, населення раділо нашим поворотом. Вечором приїхав у гості чотовий "Дуда". Він оповідав про свої подвиги. О год. 21-ій з наказу к-ра "Крапки" підвідділ зістав розпущений в терен для відпочинку.

1. 12. 1945 р. Вечором в с. Жнятині відбулася збірка цілого відділу. На збірці був присутній командир з вищого проводу. Він розмовляв з кожним стрільцем окремо, даючи різні запитання, зв'язані з військовою службою, історією України і т.д. По звірці підвідділ відійшов до с. Переводова.

2. 12. 1945 р. Ранком о год. 7-ій у південно - східньому напрямі було чути постріли з кулеметів, автоматів та крісів. В годину пізніше прибули до села чотовий "Дуда" та к-р "Зірка" разом зі своїми стрільцями. Вони мали невеликий бій з сексотами та большевиками, які грабували с. Махнівок. У висліді бою зістало забитих чотирьох головних сексотів, були ранені. По нашій стороні втрат не було. Вечором к-р "Крапка", вибравши з підвідділу стрільців, які добре розмовляють по-польськи, прилучив їх до першого роя і разом з ними кудись відійшов. Три інш[і] рої під проводом чот. "Волоцюги" відійшли до с. Річиця, де закватирували.

6. 12. 1945 р. Того дня місця постою не зміняли. Надворі холодно. Мете снігом. Стрільці, щоб скоротити час, грали в шахи, "шашки" й читали книжки. Вечором о год. 10-ій відійшли ми до іншого села.

Слава Україні! - Героям слава!

["Тарас", писар вд. "Вовки І"]

["Крапка", к-р вд. "Вовки І"]

Машинописна копія оригіналу.

[Група "Буг", "Галайда ІІ" ]


Вип. 6,    весна 2001    «Літопис»
При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.
© «Форум дослідів історії УПА»

| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |