| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |

"Галайда ІІ": ОПЕРАТИВНИЙ ЗВІТ

з рейду від 1. 10 до 6. 12. 1946 р.

15. 8. По інспекції відділу, яку перевів к-р Ч., приділений до відділу "Г[алайда] ІІ" к-р Ч[авс] і політвиховник [Еней]. Відділ дістає нове завдання. Виходимо з [Брусна] в "путь далеку". Хлопці не знають куда ідуть, але догадуються чогось нового (зміна командира, добір витривалих стрільців). Настрої добрі.

16. 8. Закватирували під [Борисами] в лісі. Дощ. Перед вечером ідемо до села обсушитись і повечеряти. Рушаємо дальше.

17. 8. По цілонічному майже марші задержалися в лісі під [Нетребою]. В терені багато козаків. З пригодами зварили нам обід (мало бракувало, а їли б козаки не ми). Тяжко доволі порушатись - "що крок то козаки".

18. 8. Перебули небезпечний відтинок дороги. Входимо в цілком безлісну околицю - мусимо кватирувати по оселях. Закватирували в Річиці. Стрінулися з к-ром Я[годою]. Починаємо вже приготовлятись до властивої частини рейду.

19. 8. Розчленовуємось по селам. Чекаємо на взуття і вбрання для стрільців.

19. 8. - 26. 8. Постої роїв старі. Зв'язались з тереновим провідником і господарчим. Дістаємо потрібні речі. Довелось пережити ще одну облаву в [Переводові] (без втрат). Вночі 26 - 27. 8. рушаємо дальше.

27. 8. Чота з заступником к-ра відійшла в ліс під [Тудорковичі]. Ми лишилися в [Павловичах] для полагодження різних справ. Бачились з провідником П[рірвою]. Вечором ідемо в с. [Угринів].

28. 8. Закватирували в [Угринові]. Бачилися з к-ром Ш[тилем], який вернув звідти, куди маємо іти. Дізналися від нього багато цінних інформацій. Приїхав в село Юрченко. Перед вечором засідка на нього. Контактуємось з к-ром Ч[ерником]. Вечором ідемо до нього.

29. 8. Ми в лісі під [Долобичевом] в гостях у к-ра Ч[ерника]. Чекаємо, бо самого к-ра немає. Над ранком прибув. Оповідає перебіг засідки на Юрченка. Радіє, що добре вдалося. Дістаємо від нього теренових. Над вечором розвідка доносить, що [павловецький], [хоробрівський] ліски большевики обстрілюють з гарматок. Долучаємо до відділу.

30. 8. Сподіваючись облави на ліс закватирували в с. [Тудорковичах]. День одначе минувспокійно. Перед вечором відходимо до ліса. Долучили теренові провідники, які ідуть в ту саму дорогу й ми рушаємо.

31. 8. Ми в лісі під [Тихобіжем]. Ввійшли в край "ідіже пість кущевих ні станичних". Ми здані виключно на власні сили. Навкруги нас спокій тільки на півдні якісь незрозумілі стріли. Святкуємо свято зброї.

1. 9. Перейшли в ліс під [Обрівець]. Навкруги нас вже поляки рубають ліс, чуємо їхні крики. Вечором відходимо з ліса. Переводимо першу розвідку в польському селі (під маркою АК). Розвідка вдалася. (Козаки є, але менше, як в українських околицях). Поляки ставляться до визвольного руху АК дуже прихильно й щиро. Огортає нас трохи дивне почуття, що нам вже вдалося ввійти туди, куди в далеко легших обставинах ніколи вже відділ не заходив. Хліба не вдалося зібрати, рвемо зате по садах яблука, бо докучає трохи голод (залізна порція скінчилася) і сильна спрага.

2.9. По цілонічному марші закватирували в [стрілецькім] лісі. Цілий день минув спокійно. Вечором ходив один рій в село за харчами. Хлопці говорять по польськи, поляки взяли їх за один із відділів АК. Польське населення (переселенці з-за Буга) ставляться надзвичайно прихильно до АК, допомагають як можуть. Ми дістали трохи хліба, молока. Хлопці повеселішали, якпобачили, що тут можна крутити.

3. 9. Ідемо ранком на другий край ліса. Закватирували в молодяку. Переходили в лісі біля якоїсь вілли, л[і]сн[и]чівок. Тут живуть ще в глибині лісів гаєві - лісничі. По обіді ідемо на розвідку. Др. М[ілько] підійшов до одного поляка, який орав під лісом, щоби довідатися від нього, що нового в терені, чи б[о]льшевики є в терені чи ні. Поляк думав, що др. М[ілько] аковець. Говорить: "Же в околіци спокуй, нікого нема. Билі правда яке два тигоднє тему яцись. Єдні мувьом же то васі, а друдзи же то бульбовци - я пшипущам же то єднак свої". (Сліди к-ра Ш[тиля]). Вечором ідемо до села за хлібом. Хлопці розбіглись по хатах - говорять по польськи. Поляки - переселенці, чи вірніше - втікачі з-за Буга, як аковці большевиків ненавидять, нас - не менше. Трапляється між ними теж випадки зневіри: "Била тут недалеко партизанка, але йом розбілі. Цо то далей бендзє, чи дацє самі раде?" Др. Г[раб] відшукав (станичного) "коменданта пляцувкі". Скерував др. Г[раба] до нього якийсь старший вже поляк. Др. Г[раб] нарікав, що: "Нєма цо єсць, а коменданта пляцувкі тут нема. Єст аж в [Рогатце]". (Була це інформація від того поляка з яким говорив др. М[ілько]). Тоді той пан каже до друга Г[раба]: "Пане і тут єст командант пляцувкі. Ідзь пан і питай о [Чепельовскім]". Др. Г[раб] пішов, розпитав дорогу. Підходячи до його хати, гукнув: "Пане [Чепельовскі]!" - "Естем, ходзь пан тутай". Ком[ендант] пл[я]цувки прийшов зголосився. "Пане! Тут єст невелькі одзял. Тшеба зебраць цось зєсць. Може цось з хлеба, слоніни". Сала справді ми не дістали (бідне село), але зібрав трохи хліба, яєць, молока. Трохи нам дивно, що поляків можна так легко натягнути. Поле попису для провокатора. По вечері рушаємо дальше.

4. 9. Перейшли в ліс під [Острів]. День як звичайно перебули в лісі. По обіді ідемо на край ліса. По дорозі знайшли лісничівку. Заходимо до неї. Лісничого нема, є його жінка. Сам лісничий поїхав до Холма. Частує нас хлібом з помідорами. Не даємо себе просити. Лісничівка - база АК. Господиня розговорюється: "Чи панове не знайом (якесь псевдо)?" - "Не знами". - "То муй знайоми. Он теж бил в партизанце, навет районовим, але муселі го своє розваліць, бо бардзо рабовал на свойом ренке". По хвилі бере якийсь "клунок": "То теж такого ґосця, як панове. Навет не вєм, цо єст в сьродку". Оповідає "Же монж поехал до Холма до нового надлесьнего. Не вєце чи тен надлесьни свуй хлоп чи нє?". Далі: "Тутай недавно забралі єднеґо украіньца. Он пшишедл з україньскєй армії (мабуть з червоної) і ґо зараз розвалілі. Єден поляк хцял оброніць, то ґо теж зліквідовалі, а обух поховалі в тем лєсє". Ще трохи поговорили й ідем на край ліса. Над вечором стягається сюди все військо. Вступили ще раз на лісничівку (вже приїхав лісничий) по свіжі вістки. В Холмі є доволі багато большевиків. В околиці спокій. Рушаємо. В с. [Липники] спинились, збираємо хліб. Зайшли до хати - поляки, переселенці з-за Буга, говорять майже по українськи. Переходим в другу хату. Знову поляк з-за Буга: "Уцекл єще в 1943 року пшед жезьом". Оповідає про "жезь". З кожного слова можна вичути його ненависть до нас і большевиків. То вже його "чтернасте мєйсце льондовання". Перекусили в нього хліба з молоком. Вернулись хлопці з хлібом - кажуть, що прийняли їх гостинно. Ідемо дальше. Дорога погана - багниста, орієнтація слаба. Блудимо. Далі ідемо тільки по компасу, а тільки час до часу питаєм про місцевости в хатах. Зайшли до якогось дядька, прийняв нас дуже щиро - пригостив. Большевиків ненавидить. "Те совєти ґожей от нємцув, не дайом нам жиць". Сам він теж "уцєкл пшед жезьом". Дякуємо й ідемо дальше.

5. 9. Закватирували в лісі під [?Жалинри]. Перед вечором нас 5-ох іде на колонію. Поляки як звичайно прийняли надзвичайно гостинно. "Ваша жеч жодзаіць і вальчиць, а наша повінносць даць і помагань вам як можна". Натрапляємо знов на сліди Ш[тиля]. Вечором ідемо дальше.

6. 9. Перейшли кілька кілометрів тором залізничним - не стережуть. Закватирували в лісі під [Мшанкою]. Коло нас недалеко стріл. Люди крутяться попід сам табор. Сидимо як миш під мітлою. Вечором др. Бунчужний ходив в село за хлібом - стрінув там якихось пеперовців - двох польських жовнірів - урльопників. Населення думає, що це "ресорт безпеченьства", або коротко ресорт, як там кажуть. Оповідали йому, "же українци спалілі в [Косиню] польське доми. Жеби холера, раз висхалі. Бил би спокуй". (Спалила доми червона українська міліція, яка палила аковців). Перша згадка про українців. Цілу дорогу українців не стрічали. Все виїхало від [Тихобіжа] аж до [Косиня]. Є трохи українців в околицях Холма: деякі села Березно, Королинів. Повечеряли в лісі й рушаємо дальше.

7. 9. Ідемо ранком багнистим лісом між селами [Косинь] і [Жолобок]. Коло с. [Жолобок] закватирували в лісі. Стійка придержала три жінки, які збирали гриби. Перелякались нас. Починаємо говорити з ними по українськи (перший раз за цілу дорогу). Довідуємось від них, що дві з них українки одна, білорусинка. Оповідають нам, що вони пережили й переживають. Кожне їх слово для нас цінна інформація. Оповідають, як треба організувати харчі. "Як зайдете до хати - беріть все самі. Господар вам напевне жалувати не буде ні хліба, ні до хліба. Дати вам сам не дасть, бо ж не знає, хто ви такі, може ви міліція, або ресорт і сьогодні він вам дав сам, а завтра ви його арештуєте. Бо ж знаєте, що нам нічого добровільно не вільно давати. А що до тих, що заголошували властям, то таких в нас не багато, такій гадині давно голову скрутили. Але як ви заходите до мене, а вас багато людей бачить, то я зголосити мушу, бо як я не зголошу, зголосить другий, а тоді мені біда. Помогти, то ми поможемо". Утожнювали нас з большевицькими партизанами. Думали, що ми частина тих же, незадоволена з існуючих обставин, яка не вийшла з лісів. З їх розмови видно, що червоні "політробітники" не дармували. Питались нас, чи ми за "рабочим клясом", чи за "буржуазією". Запевнюєм їх, що ми самі "рабочі" і за "рабочими" стоїмо. Значить, що таке "фашистовці", націоналісти й видно їх негативну поставу до них. Партизанщину вони добре знають (ще з німецьких часів - червону). Оповідали про те, як населення помагало червоним, (головно дівчата). Цікавляться дуже нами - хто ми, за що воюємо, які перспективи нашої перемоги і т.д. При тому було видно, що "властям" наразитися не хочуть, обережні до крайних меж. Самі сокриті й замкнені в собі, як підляський багнистий ліс. Просять їх відпустити, запевнюють, що не скажуть нікому. Кажуть, що [Косинь], [Осова] і [Жолобок] майже виїхали. Вони самі не хочуть виїздити. В 11-ій год. командир рішився їх відпустити. Просить, щоб винесли хліба. Чекаємо - винесуть, не винесуть. Але таки винесли. Трохи попоїли. Так випала наша перша стріча з українцями. Перед вечором ідемо до [Жолобка] на вечерю. В селі тільки 7 українських родин, решта виїхала. Хлопці говорять з поляками по польськи, а з українцями - по свому. До всіх ставляться чемно. Населення теж чемне у відношенні до нас. Поляки називали нас "русци партизанці", українці - "не знали хто ми". Говоримо українцям не виїжджати, не вірити большевикам (вони здається і так нікому не вірять), жити з поляками в згоді. Населення і те і те зацікавлене нами. Настрої проти большевицькі в меншій або більшій мірі - невдоволення з існуючих обставин виразне.

8. 9. Перейшли в ліс під [Любинь]. Стійка задержала якогось поляка. Вечором пустила. Перед вечором командир вислав бунчужного з 6-ма стрільцями по харчі. Вечором ідемо в с. [Любинь] на вечерю. В селі співи (хлопці й дівчата на вулиці). Населення зразу зорієнтувалось, що ми щось не легальне. Знали навіть, що ми з УПА (заслуга к-ра Ш[тиля]). Ставиться до нас зовні прихильно, випитуються хто ми, за що воюємо, чи маємо якийсь провід, чи маємо які звязки з Англією, Америкою, чи самі ми досить сильні. Національна свідомість дуже слабенька (православний, русин, українець дуже рідко). Політичне вироблені, переконані, що війна вповні не закінчена, що багато справ чекає на розвязки (война кончилась, тільки разґавор не кончился). Чекають на зміни, виїздити не думають. До поляків (чи АК, чи "демократів") ставляться дуже ворожо, до большевиків теж, але в меншій мірі. Народ осторожний, "лісовий", замкнений в собі, але дуже добрий. Тільки знайти дорогу до їх душі. Ідея УССД може мати тут фанатиків. Поляки нас не бояться (заслуга к-ра Ш[тиля]). "Висьце ці, ктужи не бійом і не рабуйом". Хлопці всі себе дуже чемно і культурно вели. По вечері ідемо дальше.

9. 9. Закватирували в лісі під [?Шититою]. Стійка придержала двох поляків. Говорили до них по польськи. Довідались "же єден з них бил теж в оддзєлє комп. ім. Жулкєвскєго пши міномьотах". Після обіду відійшли від нас теренові робітники з др. Сергієм.

10. 9. Перейшли в ліс під [Олешків]. Біля нас люди косять сіно. Знайомий хлопчисько др. К. приніс нам трохи хліба, меду. Хлопець цікавиться нами, багато розпитує. Вечором ідемо до села повечеряти і зв?язатися з тереновим проводом. По дорозі бунчужний відійшов з 12-ма хлопцями за хлібом. Ми пішли на зв?язкову хату. Назло стріли. За хвилину прибігають ті, які ходили з бунчужним. Оповідають, що одна трійка найшла на засідку - ранений др. Сойка. Командир Ч[авс] з роєм пішов на місце засідки, принесли др. Сойку. Сойка, як тільки посипались стріли впав ранений в ногу. Тоді кинув гранату, ранив одного чи двох, деякі кажуть, що аж трьох ресортовців, які по зриві гранати повтікали. Перший втікав кулеметчик. Коли йому звернули увагу, що він перший втікає, сказав: "Ти з автоматом прендзей уцєкнєш, а я з дьохтярем юж так прендко не моґе бєц". Дядько, в якого ми були - щирий патріот. Дядько й син в підпіллі. Старий гаряче вірить в слушність нашої боротьби й нашу перемогу. Таких людей не тільки тут, але мабуть і взагалі небагато. В самому селі є трохи пеперовців і сексотів, але загал держиться. Виїхало до 35 родин, решта виїжджати не думає. ("Хіба звяжуть і повезуть").

11. 9. Прийшли в ліс під [Романів]. Тереновим там був той же дядько (тільки ми мали теренових) літ має 65 - дорога до 8 км. День перебули в лісі. Вечором ідемо до села на вечерю. [Романів] - село чисто польське, ми одначе виступили тут без маски, говорили й співали по українськи. Були в учителя поляка. Він осторожний, теперішній лад йому не по душі. З того села большевики арештували 6 поляків. ("Як лапалі те АК, то і їх полапалі"). По арештованих слід загинув. О півночі ідемо дальше.

12. 9. Таборуємо в лісі під [Матіяшівкою]. Вечором ідемо до села. Чота пішла на колонію під ліс, а ми заходимо на зв?язок. Тут інформують нас, що до с. [Тучна] приїхало ВП. Ми ще не вспіли добре розговоритись, як входить господиня і каже, що в селі підозрілий рух. Виходимо з хати. За хвилину до тої хати входять поляки. Виходить, що облава. Ідемо до хлопців. На місці хлопці оповідають, що придержали, а вірніше відбили якимсь людям одного чоловіка. Зі зізнань того чоловіка виходить, що в селі або АК або наша боївка. Тому що в селі спокій, ночуємо в клуні, а над ранком виходимо в ліс.

13. 9. Постій старий. День перебули в лісі. Вечором ідемо в село. Дядьки прийняли нас з недовір?ям - не хочуть навіть пускати до домів. Але ми врешті договорюємось і нас сяк-так гостять. По вечері хлопці співають, жартують. Настрій змінився. Дядьки стали якісь щиріші, дивляться на нас якось тепліше, але попри те дуже осторожні. Бояться, власної шкіри, не хочуть наражуватись владі. По півночі ідемо дальше.

14. 9. Трохи поблудили дорогою. Закватирували 1,5 км. від с. [Буша]. Цілий день гудуть дуже літаки. По обіді зауважили нас пастухи. Запевнюють, що нікому не скажуть - пускаємо. Вечером ідемо на кол. [Заболоття] на вечерю. Люди прийняли нас дуже гостинно. Національна свідомість дуже висока, люди зорієнтовані в нашій боротьбі, знають, що таке УПА (про АК також). Говоримо їм про УГВР, про політичні обставини, про наші бої. Це колідує трохи з тим, що нам говорили про [Заболоття], як про комунарське село. Правда є в селі міліція (і зараз кватирує польське військо і ресорт). По дуже щирій гостині відходимо.

15. 9. Таборуємо в лісі під [Вигнанкою]. Перед вечором вступаємо до хат під лісом на вечерю. Бунчужний поїхав за харчами. Вечором приїхав, поділили харчі. Люди - поляки не цікаві: "вшисткє ми добрі, мої панове".

16. 9. По цілонічній блуканині (в темну ніч за картою 1:300.000 і бусолею на Підляшші легко заблудити), підійшли під [Голешів]. На зв?язку довідуємось, що ніхто з теренових за нас не питав. Умовляємось зі зв?язком на стрічу й машеруємо до лісу. Село велике (до 10 км. довге), тому спіш[и]мося, бо ранок. Але не дотягаємо: лісок, в як[і]м ми кватирували скінчився - ми змушені кватирувати в клині. Закватирували в калакута - боїться нас аж позеленів. Навіть не хочеться говорити з таким. Вечором приходимо на умовлене місце. Чекаємо, приходить провідник терену, боївка. Нарешті ми можемо мати деякі інформації, звязок. Одержали від них трохи взуття і вбрання. Умовляємось на майбутнє. Тереновий провідник приділяє нам двох своїх людей і ми розходимось.

17. 9. Постій старий (тільки в лісі). Вечором ідемо до села на вечерю. Людей треба інформувати про все, засипують питаннями: "Скульвіте (звідки ви), хто віте, чи вас мнього і т.д.". Захоплюються нашими піснями й скоро вчаться їх. По сердечній гостині відходимо.

18. 9. Пересунулись під [Вигнанку]. День в лісі минув спокійно. Вечором ідемо до села на вечерю. Натрапили на поляків. Замовили в них вечерю, а самі розговорились з ними. Спочатку думають, що ми ресорт: оповідають про німецькі часи, про ліквідацію станиць червоної міліції аковцями. Слово по слові довідуємось: "Же здає сє бульбовци пшедарлі сє на том стронем, мордуйом полякув". Кажемо: "Же відочнє таци то поляци с...". Тоді бачуть, що ми щось нелегальне: "певне АК". Настроїв їх і переконань їх ми не збагнули. Після вечері ми відходимо.

19. 9. Кватируємо в лісі під [...]. Вислали до ліса шевців. Вечором ідемо до села. Тут стрінулись з боївкою вдруге. Народ прийняв нас вже більш гостинно ніж перший раз. Переспались в селі, над ранком виходимо в ліс.

20. 9. Табор під колонією [Владиславів]. Почав падати дощ - ідемо під дах. Поляк, в якого кватируємо не цікавий: "Вшистко бєжцє самі", його філософія - моя хата з краю. Каже: "Вєнцей тераз лясу тшеба слухаць, як мяста". Вечором ідемо до недалекого села [Межилісся]. Люди впрост захоплені нами, такої щирої гостини нам тут ніхто не зробив. Населення національне свідоме: по хатах українські книжки - "Історія України", "Кобзар". Місце сплюндрованої хати вдержане старанно - по середині хрест-памятка. Розговорюємось з людьми. Оповідають про своє пережиття, що до появи к-ра Ш[тиля] не мали спокою від АК: щоночі грабунки, побої. Народ не може нас нахвалитися: "Такії віти хожі хлопци, такії молоді", жаліють: "Ходите - мучитеся", але рівночасно: "Якби не віти, ми давно пропали би". Пісня і тут робила своє. Запевнюють нас: "З вами не боїмося нічого". По такому сердечному прийняттю відходимо. Відпочали тут фізично і морально.

21. 9. Сидимо в лісі під [Ленюшками]. Вечором стягаючись до села зустріли фірманки, які верталися з поблизького містечка. Питаємо їх що нового: "Нічого". Підтягаємо під село, а тут зі села стріли з автомата. Ідемо далі в село. Тут довідуємось, що стріляла міліція зі [Заболоття], але втікла, коли довідалась, що ми в селі. Дядьки запевняють нас: "Не бійтеся, от кілька дураків - тай стріляє". В селі хлопці стріли офіцера петлюрівця, старого дивака. Заповідає відразу: "Хтоб ви не були - НКВД, міліція, ресорт, АК - знайте, що я є українець і можете мені не знати що робити, я українець". Сам ходить ще в мундурі армії УНР з тризубом. В селі доволі свідомі дядьки, зорієнтовані в ситуації. Знають про УПА, УГВР. Про виїзд не згадують. Міліція починає далі вистрілювати й ракетувати. Виходимо зі села і розстрільною посуваємось в напрямі стрілів. Перешукали колонію. Не знайшли нічого. За селом кинули три ракети й відходимо. Хлопці жартують, що як ніхто не хоче робити облави за нами, то ми робимо облаву на міліцію. Зрештою сам випадок був цікавий і трохи оригінальний, в своїх наслідках для міліції небажаний, бо мусіла піти в "підпілля", (як ми потому довідалися, міліціянти ночували по стодолах і то не по своїх - боялися). В піднесеному й веселому настрої ідемо дальше. Хлопці чуються направду добре, (дехто був і легко підхмелений - в селі був празник), хвалять собі Підляшшя. Ніч місячна, тепло як в травні. Навкруги спокій, міліція успокоїлась.

22. 9. Закватирували в поляка на колонії [?Вадсенвів]. Він, хоча ми говоримо по-польськи, зорієнтувався що ми "бульбовци" (пізнав деяких людей). Говоримо йому, що ми не прийшли "ласкати одних (українців), а бити других (поляків), тільки бити большевиків і їх вислужників. Запевнює нас, що нас не боїться, а що в середині в нього - Бог його знаю. Поводимося чемно. Він щораз певніший себе. Вечором дякуємо за все, прощаємось і відходимо.

23. 9. Підійшли під [Бокінку Королівську]. Посуваємось днем лісом. Придержали трьох поляків - пустили. Вечором зайшли на колонію на вечерю. Господарі - поляки аж зеленіють так бояться нас, хоч говоримо по-польськи. Думали, що ми пограбимо їх, постріляємо. Господиня майже зімліла (санітар давав їй якісь каплі, але не знати, що помогло - чи краплі, чи чемна поведінка направду пристойного санітара - Джиґуна). Вечерю нам не зварила: "Напійцє сєм панове млєка, я така слаба, ніц Вам не уготуєм". Як ми вже відходили, хотіла мене поцілувати в руку (я відходив останній, певне за [те], що ми їй ніяких прикростей не зробили). Добре свідоцтво для АК і большевицької партизанки. Припадкове стрінулись з боївкою. Інформують нас, що в [Тучні] є ресорт, а в [Жуках] большевики. Ресорт осіб 44, большевиків число невідоме. Після вечері відходимо з боївкою.

24. 9. Закватирували в стодолах на кол. [Бокінка Панська]. Дядьки свої, часто там кватирує боївка - національне свідомі й доволі вироблені політичне. Перед вечером 4 боївкарі й нас трьох ідемо до села на мітинг. Мітингів більше в цілости ми не робили, бо були великі труднощі зібрати людей. Села розкомасовані, хати одна від другої далеко, а й самі люди не [д]уже то радо ідуть - бояться. Треба аж особисто говорити з дядьком і своєю поведінкою довести до того, що дядько перестає боятися. Боївкарі в мундурах польської полевої жандармерії, ми в большевицьких. Заказали зібрати солтисові людей в "справі мобілізації". Зібралося до 40 осіб. Коли ми розкрили, хто ми такі, люди (переважно поляки) трохи злякалися, але скоро заспокоїлися. Темо[ю] інформаці[ї] була співпраця українців і поляків в боротьбі проти большевиків. По інформації прийшов відділ до села на вечерю. Прийняли нас вишукано гостинно, багато розмовляли. Деяким полякам і українцям пахне ще комуна, але більшість має вже досить "демократичної Польщі і большевицького раю". Після вечері відходимо.

25.9. Сидимо в лісі під с. [Перехід]. Дощ. Вечером ідемо до села на вечерю. Прийняли нас чемно, зрештою думали, що ми АК, бо ми говорили по польськи (ми вечеряли в поляків). Поляки втікають на ніч до села з кольонії, бо бояться "бульбовцув". Заспокоюєм їх, що нічого їм боятися. Над ранком відходимо.

27. 9. Постій старий. День минув спокійно, тільки коло нас якісь підозрілі люди. На сусідній кольонії кватирують якісь "партизани". Догадуємось, що АК. Два рази завважили якогось чоловіка, що виходив зі села до ліса й з ліса до села. Він не місцевий. Вечером ідемо до села (ми кватирували на кольонії під лісом). Були на ліснічівці поляки. Зробили непогане враження:"Панове сом симпатичні, ... вцалє сє вас не боїми." Поговорили, поспівали. Над ранком ідемо.

28. 9. Закватирували в лісі в клуні під [Виганкою]. Придержали 5 осіб. Господиню моєї хати ресорт ограбував і арештував за співпрацю з АК. Син її в АК. Ніччю вона дома не спить. Між придержаними польський вояк - урльопник. Розказує про настрої в війську: а) ворожнеча між большевиками (старшинами, а підстаршинами), а поляками (рядовиками) поглиблюється, б) настрої проаковські ростуть, в) большевики монтують в війську сітку сексотів і арештують свідоміших вояків. Вчив нас пісеньку:

"Кто єст зароснєнти,

Як звєж дзікіх пуль?

Кто, кто, кто? - То батько Сталін.

Цо нос ма заґєнти,

Як дзікі семпа Дзюб

Кто, кто, кто? - То батько Сталін"

[Цю] пісеньку "нєрєз себе хлопакі ціхо зануцом". Військо розполітиковане, кружляють різні анекдоти, прямо легенди про Сталіна, Бєрута, Осубку. Перед вечором задержали ще одного червоноармійця дезертира, якого поки що забрано зі собою. Вечором ідемо до [Янівки] на вечерю. В селі прийняли нас спокійно, вже знають про УПА, співають наших пісень. Виїздити не думають. Є ще трохи й прихильників большевиків. По вечері відходимо.

29. - 30. 9. Закватирували в лісі під [Данцями]. Час минув спокійно. На другий день ідемо на кольонію на вечерю. Люди поляки прийняли нас не дуже то прихильно. Не припускали, що ми можемо бути партизани (близько стоїть ресорт і міліція). Думали, що ми провокатори. Деякі думали, що ми АК (деякі, що ресорт). Тих АК приймають далеко гостинніше як ресорт. Деякі знали, що ми УПА, були вишукано чемні, але видно було, що ми їм не до душі. По вечері їдемо дальше.

1. 10. Притягнули до [Голешова]. Були на зв?язку. Довідалися, що в селі большевики й ресорт.

30. 9. Була в селі облава. Ідемо осторожно до лісу. Закватирували. Стежі ранком зауважили якісь сліди в лісі, вони - не наші, большевицькі, бо переходив якийсь другий відділ. Над лісом літав розвідчий літак - "кукурудза". Вечором розвідка приносить зі села новизну: большевики лазили вчора по лісі, атакуючи, мішки з картоплею, запалили в [Красівці] дві стодоли. Кватирують ще в [Г...]. Ми вчора мали щастя (ішли 20 м. від стодоли, в якій кватирувало 40 большевиків).

2.10. - 3.10. Постій старий. Навкруги спокій. Большевики відїхали з [Голешова].

4.10. Постій старий. Навкруги спокій. Бунчижний поїхав з роєм в терен. Командир пішов з роєм теж за харчами. Вночі стріли з крісів і автоматів на північн[о]-захід[нім] напрямку. Ранком командир вернувся.

5. 10. Постій старий. Вернувся бунчужний з терену. Прибули теренові провідники.

6. 10. Постій старий. Долучив др. Максим і Ігор. Навкруги спокійно.

7. 10. Постій старий. Цілий день перебули в лісі. Вечором ідемо до села на вечерю. Перебули в селі до ранку. Цілу ніч співали, говорили з дядьками. Дядьки "свої". Над ранком стрінулись з тереновими й ідемо до ліса.

8. 10. Постій старий. День перебули в лісі. Вечором розходимось з роями.

2-ий рій (8 - 22.10.)

9. 10. В понеділок вечором ми розійшлися. Пішли на кольонію [Голешів]. Довідались, що в [Данцях] є два авта війська. Ми оминули те село пішли дальше на північ. Тої ночі перейшли до 28 км. Закватирували в лісі. Спокійно переднювали, відпочили. Вечером пішли до с. [Матіяшівка]. В селі стрінулися з боївкою. По вечері зібралися і відійшли. Над ранком вернувся командир з кількома стрільцями, принесли зі собою убрання і взуття.

10. 10. Під ранок вийшли зі стодоли до ліса. Коло нас якісь стріли. Вислали стежу, але та нічого не усталила. Вдень розділили убрання та взуття. Вечором ідемо до с. [Матіяшівка]. Шевці забрали гірше взуття та пішли направляти. Решта розкватирувалась конспіративне в селі, бо падає дощ.

11. 10. Постій в селі. Вечором сходимось на означене місце, ждали до ранку на командира. Рій на день 12. 10. закватирував в стодолі під лісом. По нашім відході прийшов командир, Але роя вже не застав. Командир того дня був в лісі. Вечором ідемо разом (знайшли командира на вечері). На вечері вияснювали господарям деякі справи. Санітар відвідав раненого др. Сойку. Вночі падав дощ. Того дня залишили на лікування др. Вертихвоста.

13. 10. Ще вечором 12. 10. зайшли до порожньої стодоли та там закватирували дуже конспіративно. Через день падав дощ. Вечором пішли до другого с. [Межилісся], розвідали про терен. В терені було спокійно. На наказ командира одна частина роя пішла організувати харчі. Вернулися назад - поділили мясо, пішли на старе місце.

14. 10. Кватирували в лісі. Нічого надзвичайного. Днем падав дощ. Тієї ночі ночували в лісі - вечором ходили в село. В селі було дуже весело (празник). Над ранком вернулися в ліс.

15. 10. Кватируємо дальше в лісі. Стрільці латають убрання та взуття. На тім самім місці ночуємо.

16.10. Кватируємо дальше на місці. Довідались, що коло нас був ресорт, але відїхав. Вечором ідемо до села [Межилісся] розвідати про терен, там вечеряли і йдемо знова на старий постій.

17. 10. Закватирували в лісі. Погода: осінній дощик - зимно. Вечором вертаємось назад тією самою дорогою.

18. 10. На четвер закватирували знов в тім самім лісі коло с. [Матяшівка]. Навкруги спокій. Вечором відходимо на південь. Дорога болотниста. Бродимо водами.

19. 10. Закватирували в лісі в стодолі. Весело, бо падає дощ, а ми під дахами. По обіді відійшли в терен 4 стрільці. Вечором були в с. [Янівка] на вечері. По вечері відходимо на [Романів].

20. 10. Кватируємо в лісі під с. [Романів]. Вечором 4 стрільці йде в умовлене місце, щоб звязатися з рештою. Вернулися - нема нікого.

21. 10. Постій старий. Сидимо дуже конспіративно. На другий вечір ідуть знов на умовлене місце. Знов нікого нема. Командир вже зажурився. Вечором командир висилає розвідку на [ М. А.]. На дорозі стрінулися випадково з третім і першим роєм.

22. 10. Ми ранком вже разом.

(Хроніку 2-го роя від 8 -22. 10. вів к-р 2-го роя др. Ручай).

3-ій рій (8 - 22.10.)

8. 10. Вечором рій почав окрему роботу. Того вечора вийшли зі спільного місця і перемаршували до с. [Ляцк]. Там повечеряли й пішли на кол. [Святичі].

9. 10. Постій на кол. [Святичі]. (По дорозі зорганізували кілька мундурів). Повечерявши почали збірку убрання і інших речей в с. [Довгоброди]. По кілька годиннім марші ми опинилися в с. [Голешів], де перебули цілий день 10. 10. На 11. 10 переводили збірку в с. [Кратах]. Розв'язали теж "Звьонзек Валькі Млодих". По роботі пішли на кол. [Грабівка] і тут пересиділи цілий день 11.10.

12. 10. Вночі з 11 на 12. 10. переводили пропогандивну роботу в с. [Боярі]. Тут теж розвязали "З.В.М.". В першім і другім місці забрали багато комуністичної літератури. День пересиділи на другій кольонії [Грабівка]. Тут коло 12 год. заліз до клуні червоний польський міліціянт, але побачив нас, перелякався і втік. Військо зараз вийшло в ліс, а біля 3-ї год. ідемо в саме село [Грабівка]. Говорили ми тут українською мовою - заінтересовання населення (поляків і українців) хто ми. Заказали солтисові зібрати людей - вечором стояла коло канцелярії велика товпа людей. Відбувся мітинг на тему: хто ми, за що боремося, виїжджати, чи не виїжджати за Буг. Летючки "За що бореться УПА" люди дуже скоро і радо розібрали. Тут теж розвязали "З.В.М." Після інформації підходить до нас якись поляк і починає з нами говорити: "Знаю (говорить по польськи), що ви українці, але чесні люди й воюєте за правду". "Тут у нас - говорить, - є деякі військові речі, зброя, яка є людям не потрібна, а вам є необхідно конечна". Тут сказав в кого є військові плащі, мундури, казав теж, що один пеперовець має МП і пістолю. Інформував нас в яких місцях може бути засідка, остерігав перед провокацією, сексотами. Ми ще по тому користали з його гостинності й з доброї волі. Він був нам тереновим. Ми були трохи заскочені такою поставою цього поляка, бо до тепер виступаючи, як УПА (а не АК) поляки цілком інакше відносилися до нас. Поспівали на вулиці й в поодиноких людей та пішли. Люди запрошували зайти ще до них.

14. 10. Через кілька годинний марш опинились на колонії [Чепітка]. Цей день перекватирували в поляків. Повечерявши, подались ми до с. [Засвятичі]. За нами до с. [Го...?] приїхав ресорт і закватирував в селі [Чепітка].

15. 10. Замандрували на [Засвятичі], де перекватирували цих два дні, тільки зміняли клуні. Вечором 15. 10. пішли до с. [Довгоброди] на організацію вбрання. Збірка пішла добре. В селі було весілля, на яке зайшли ми. Тут прийняли нас чемно (говорили польською мовою, бо це було в поляків). Перепросили, поспівали й пішли.

17. 10. Кватирували на кол. [Ганна]. 17.10. вечором пішли до с. [Голешова].

18. 10. Пересиділи цілий день в клуні. Вечором пішли на [Розвадівку], де перевели пропагандивну роботу через спів і розмову. Ще в цю ніч перейшли на кол. [Розвадівку].

19. 10. Кватирували на кол. Р. Вечором, перейшовши село [Довголіски], пішли ми на кол.[Русили] і тут пересиділи цілий день.

20. 10. Кватирували в с. [Мостах] і переводили рівночасно збірку. Вечором ідемо до [Голешова].

21. 10. Стрінулись з 1-им роєм в с. [Голешів] і відходимо разом з ним на [Романів].

(Хроніку 3-го роя переводив в часі 8 - 22. 10. Залізняк).

1-ий рій (8 - 22. 10.)

8. 10. Іде з нами двох теренових. Над ранком зібрали дещо з білизни, одежі й обуви в с. [Головно] під маркою АК. Збірка в формі просьба - наказ. Люди дають, деякі охоче, деякі ні.

9. 10. Закватирували в лісі під [Сититою]. Вечором ідемо до села на вечерю. Прийняли дуже гостинно. Надзвичайно симпатична рідня (батько й доні).

10. 10. Закватирували в двох клунях в с. [Замолодичах]. Дядько осторожний, як лісовий медвідь. ("Хлопци ци віти поліція, ци віти ресорт, ци віти НКВД, вас не знаю - я вас не приймаю"). Ледве заспокоїли. Щойно вечором розтолопав хто ми такі. Дядько такий, що звик всім годити. Вечором ідемо з місцевим до с. Тучна роззброювати пеперовців. Повідбирали зброю (8 крісів, амуніцію), та зібрали ще трохи чобіт, маринарку. Поводились "як партізани" (за словами народу), бо забрали тільки маринарку, а годинник лишили, що викликало здивування населення і прихильно настроїло їх до нас. Окреслення "партізани" позитивне, у відношенні до "банда" часть негативного. Люди аж вкінці зорієнтувались, що ми УПА. Здивовані нашою чемною поведінкою.

11. 10. Закватирували в с. [Голя]. Дядько вже чув дещо про нас. Зразу перелякався, але опісля заспокоївся. В нього мабуть АК здемолювало хату, ограбувало його. Він вже свідомий українець, помагає підпільникам. Поспівали в нього й відійшли.

12. 10. Постій старий (змінили дядька). Господиня дбає про нас (носить їсти, перепирає білля). Осторожна, але не боїться. Ми трохи поговорили, (тема - не вірити большевикам, не виїздити, помагати нам, жити з поляками в згоді - як звичайно). [Голя] одно з кращих сіл - свідоме (ще за Польщі діяло тут ОУН).

13. 10. Закватирували в с. [Замолодичах]. Дядько дбає про нас, але хто ми не знає. Вечором, коли спитали ми його: "Хто ми - партизани чи банда?" Відказав: "Читаю вас партизанами, а віти не відаю". Тяжко трапити до душі підлящукови. Але коли ми вечором почали співати, дядько змінився, якби відмолод. Таке вражіння робить на них пісня. "Співайте ще, що віти так хоже співаєте". По нашому - віти - напевно наші. То було перше наше, як ми почули від пересічного підляшука.

14. 10. Закватирували там, де 10. 10. Прийняли нас як старих знакомих.

15. 10. Підійшли під [Сітиту]. Сидимо вдень в лісі. Вечором ідемо до села на вечерю до наших знайомих. Прийняли як завжди гостинно.

16. 10. Закватирували в с. [Вигалові] в клуні без відома господаря. Були в своєї товаришки з Холма. Прийняла нас з великим недовір?ям - думала, що ми з ресорту. А наше поступування і слаба провокація переконали врешті, що ми "бульбаші" може найбільш тим, що не хотіли пити горілки. Оповідали їй про нашу боротьбу, про те що діється в нас. Не дуже то вірить. Повна скептицизму, сумнівів. Тут щойно довідались ми, як народ пильно обсервує нас, як кожне слово, кожний крок народ широко коментує. Треба дуже і дуже вважати, що говориш і що робиться.

17. 10. Перемашерували під [Любинь]. Зробили на шосі засідку - вдалося. Попало авто, яке везло для ресорту шинелі, коци, матеріяли на убрання, обуву, консерви. З чотирьох штук ресорту - трьох ранено, один здоров (3 втікло, один лишився). Ранений теж майор НКВД. (На жаль густий ліс з обох боків шоси позволив втекти йому, але здається помер з упливу крови). Зі здобутим "барахлом" (в тім один автомат) притягнули ввечір до [Замолодич], трохи речей замагазинували, трохи забрали з собою.

18. 10. Постій старий. Вечором ідемо до села на вечерю. Довідуємось, що говорять про нас. Люди впрост захоплені нами, нашою наскрізь чемною і культурною поведінкою, люди вже зовсім нас не бояться, не зголошують нашого постою міліції, дають радо нам харчі. [З.] одне з кращих сіл. В тому селі дівчата перші зважилися на великий "революційний" крок у відношенні до нас. До тепер в усіх селах, куди ми переходили дівчата ховалися перед нами (не можна сказати, щоб ми були тим захоплені). Тут вже не тільки, що [не] ховалися, але вже говорили з хлопцями, співали разом, жартували. Кажуть, що навіть в інтимніший зв?язок (очевидно на підляську міру це значить, що хлопець міг під строгим оком матері сам поговорити з самою дівчиною). Небагато мабуть доступили такого щастя. Але дівчата симпатичні, гарні, веселі. Чи не вони Були причиною, що дехто проявляв охоту лишитися на Підляшші - не знаю.

19. 10. Закватирували в лісі під [Липівкою]. Вечором ідемо до села на вечерю. Трапили до поляків аковців, переселенців з-за Буга. Беруть нас за АК (пізнали навіть друга бунчужного). Приймають нас дуже гостинно, розпитують про якихось своїх знайомих ("Ґдзє шановний пан Рись, Зайонц, Сокул"). Муж тої господині в АК, псевдо "Равіч". Не осторожні до крайніх меж. До українців ставляться крайнє ворожо: "Аж те бульбакі замордовалі нам ойца, швагра, а наш тшималі два тигоднє в своїм штабе в лєсє." Відносно менше ненавидять большевиків, але теж:"Те совіти ґожей от нємца." По вечері ідемо до с. [Вирики] за харчами. Перейшли два млини, нема муки, ледве знайшли свині. Дядьки не дуже то дають, але аж тоді сильно протестували, як свиня лежала на возі. Очевидно, що ми просили - дядьки думали, що може жартуємо, чи як, не брали нашого прохання поважно. Як свиня була на возі, дядько просив, а ми жартували, що вона не хоче злізати, що їй краще з нами і т.д. Дядьки не дуже то й жаліють, бо й кривди ми їм не робили. Мають по 10 - 15 штук. Вертаємось на старий постій, відсилаємо підводи. Дядьки здивовані, що ми їм вернули підводи ("Віти певно будете тиї українци - гожі людкове").

20. 10. Вернулися на старий постій. Сидимо в лісі - навкруги спокій. Вечором приходимо до с. [З.]. Там знайшли теренових. Довідалися, що впав провідник терену. Мандруємо далі.

21. 10. Закватирували в [Голешові]. Сидимо до вечора в клунях. Вечором тягнемо до [Романова]. 1-ий рій через цілий час своєї окремої роботи мандрував південним відтинком Володавського повіту, найбільш скомунізованим, але й найбільш свідомим під оглядом національним. До деяких сіл цього повіту підійти дуже тяжко, бо пеперівці стережуть села [Кривоверба], до деяких на наші спроможності - не можливо [Кодець], все ж таки й там наші ідеї мають своїх приклонників. Навіть "старі работнікі" ще з КПП, морально зломлюються, не хочуть співпрацювати з тими молодими "надійними" партійцями (до речі ці молоді найгірше шумовиння - конокради, злодії).

22. 10. Постій під [Романовим]. Ми знов в цілости. Хлопці оповідають свої вражіння з двох тижнів. Тепер виглядаємо трохи на польське військо - в шинелях, рогатівках, чоботях.

23. 10. Перейшли під [Янівку]. Закватирували в лісі в самотній хаті. Господарів немає. Вечором відходимо.

24. 10. Сидимо в лісі під [Матяшівкою]. Навкруги спокій. Після обід[у] ввійшло кілька осіб до села з командиром. Там стрінулись з роєм к-ра К[рапки].

25. 10. День минув спокійно. Постій старий. Цілий день гудуть літаки. Вечором вернув командир. Приніс сумну вістку про смерть к-ра Ч[ерника], про бій к-ра К[рапки] з большевиками під Володавою.

26. 10. Постій старий. Літаки гудуть. Вернулася розвідка з [Жуків]. На [Жуках] кватирує якийсь малий відділ АК (поляки випапляли це нашому розвідчикові в большевицькому мундурі). [Ж.] село скрайно аковське. Ставлення до нас і українців взагалі "унормоване". "Оні нас не зачепайом, ми їх нє зачепями". Поляки надалі не осторожні. Вечором ідемо до [Матяшівки], там стрінулись з к-ом Л., тереновими провідниками й боївкою. Ідемо до [Межилісся] на вечерю. Дядьки прийняли нас менш гостинно, як перший раз. Взагалі завважується в цілій околиці спадання революційних настроїв. Трохи населення перестрашили облави, які там були, а трохи зачинає нас мати "досить". Поговорили з дядьками "поддєржіваєм на духє". Опівночі відходимо.

27. 10. Закватирували на кол. [Тучна]. Говоримо по-польськи. Думають, що ми АК. Вечором ідемо на переговори до поляків на кол. [Тучна]. Відшукали умовлену хату. До середини ввійшло двох теренових провідників і командир. Ми зістаємо на дворі як охорона. Є теж здається і чота якогось відділу АК. Говоримо з ними. Засипують нас доволі наївними питаннями: "Чи мацє карабіни машинове, чи мацє ракетнікі, чи бардзо вас НКВД ґаня за Буґєм і т. д." Питаються про наші обставини боротьби. Оповідають багато (може аж забагато) про себе. З їх розмови виходить, що АК ограничена в своїх діях. "Єстесь ми наставєні вилончнє на бандитизм. Провадзіми акцієм пропаґандивном." Жартуємо, оповідають нові дотепи. "Для чеґо єст в Польсце зьлє - бо вшендзє Бєрут і Бєрут, а ніц нє дайом. Осубце на ґлувке дам ці за то злотувке". Большевиків ненавидять гірше від німців. До жидів ставляться крайно вороже. Узброєні добре: автомати, ППШ, ППС, МП, кулемети. Атмосфера була доволі "пшияцельська". Коли вийшли теренові й командир - відходимо.

28. 10. Закватирували в знайомого поляка на кол. [Владиславів]. Сидимо цілий день в стодолі. Поляк дуже вже освоївся з нами (він ярий аковець). Як далеко довіряє нам свідчить те, що ходив з двома "бульбовцамі" ціле пообіддя в лісі за диками. Ми йому дали свого кріса й набоїв. До нас ставиться так, як до АК: "Нє радзіл бим панам дзісь у мне кватероваць, бо правдоподобнє пшиєдзє до мнє поліція - алє она і так своя, ходзьцє хлопци до стодоли, босьцє зменчені". Його служниця стріляє очима до наших хлопців: "Таци пшистойні - ладні. А мувілі же бульбовци ржном полякув. Певне, як ктури варт, то ґо тшеба заржноць. Мало то тераз поляци полякув бійом". Вечором ідемо до [Матіяшівки]. Там повалили вітальні арки (народ мусів "добровільно" ставити їх на прихід ВП і РККА). Поговорили трохи зі "своїми" дядьками. Оповідають нам про обставини в північній частині Більського повіту: терор ресорту й АК, народ виїхав, лишилось мало українців.

29. 10. Перейшли в ліс під [Романів]. Вечором ідемо до села на вечерю. Говоримо по польськи - приймають дуже гостинно. По вечері ідемо дальше.

30. 10. Ніччю в [Голешові] стрінулись з відділом к-ра К[рапки] (не цілим). Ранком ідемо в ліс. Після обіду бунчужний пішов по замагазиновані речі. По дорозі на кол. [Ігнатів] поляки прийняли його надзвичайно гостинно, знаючи, що це "бульбовци". "Пшиходзьце панове єще на яблка, на млєко." Вечором курс -"Зюйд" - вертаємось.

31. 10. Закватирували в лісі під [Любинем]. Сидимо в лісі цілий день. Щось дуже розгулялися літаки, поза тим спокій. Вечором робимо останні приготування до дороги й рушамо.

1. 11. Поблудили трохи дорогою. Понад ранком змушені іти через село [Осова], так що люди завважили нас. Кватируємо в лісі. Коло 12-ї год. в лісі стріли. Стійка завважила якихось 6 босих голодранців з крісами. Догадуємось, що пеперовці з [Осови] роблять на нас облаву. Лежимо до вечора на становищах - святкуємо "1-го листопада".

2. 11. Поблудили й то добре. Над ранком закватирували під [Мшанкою]. Коло нас ідуть люди до костела ("Задушкі"). Нарікають: "Вшендзє жид і жид, а почціви чловєк пшестемпу нема."

3. 11. По довгому, але легкому марші закватирували в лісі під [Жалином]. Навкруги нас спокій. Вечором, перетинаючи залізний тор, завважила нас дрезина. Ідемо дальше на південь, та стараємось як найменше стрічатись з поляками. По дорозі трапився нам цікавий випадок. Переходячи через ліс, якась "біда" вискочила з ліса перекинула трьох стрільців, відтягнула скриньки з набоями яких 5 м. від стрільця і зникла скоріше, як появилася. Казали хлопці, що це вовки злосливі, говорили, що це козел, ще до того й малий. Хлопці жартують, що вовки та козли хотіли собі зорганізувати кущеву боївку та бракувало їм набоїв - отож хотіли здобути від нас. Чи це були вовки, чи козли, справа доволі не ясна. Ті, яких та "біда" поперекидала казали, що то вовки (якже дати перекинути себе козлові), а решта мала бачити виразно козлів. В кожному разі майже цілий відділ заліг, щоб дати відпір такому одчайдушньому нападови такого грізного ворога. Сміємось з тої пригоди й маршируємо дальше.

4. 11. По довгому марші притягнули до [Стрілецького] ліса. День пересиділи в лісі - вечором ідемо до села [Янострова]. Село чисто польське (українці виїхали). Багато переселенців з-за Буга. З тими дуже тяжко мабуть буде погодитися. "Бульбовцув" ненавидять, як чортів, їх відношення до нас знаменує може такий випадок - один українець їхав з Німеччини (десь в другій половині жовтня) - поляки взяли і повісили його в виходку на власнім паску. Розказував нам про це якийсь Казік (він сам був у відділі АК - тепер ранений). Але ці переселенці чи не найбільш ідейний і активний елемент в АК. Вони далеко не подібні до тих поляків, з якими ми говорили на півночі. Ми старалися грати добрих поляків, бо можна з їх уст почути не одне цікаве слово про нас. Хто ми, направду, то вони не розтолопали, або тільки деякі з них. Помимо того, що вонитак ставляться до нас, ми поводились чемно (хоч можна було поступати більш брутально) - чемною поведінкою АК мабуть не грішить. По вечері дякуємо, прощаємось і ідемо. Дорогою хлопці дивуються польській зарозумілості й глупоті.

5. 11. Машеруємо на другий край ліса. Кватируємо вночі на опущеній ліснічівці, вдень - в лісі. Стрінулись з лісничим, розказує нові політичні вістки. Цілком не підозріває, що ми "бульбовци".

6. 11. По цілонічнім марші притягнули до с. [Теребінь]. Село спалене. Навкруги нас пустка. Тут, де колись кипіло життя, де буяло збіжжя, тепер пугають пугачі, а будяки - як ліс.Тільки де-не-де можна ще стрінути чоловіка. По довгому марші, переходячи с.с. [Мягке], [Старе Село], [Телятин] притягнули під перше "наше" село [Ліски]. Хлопці радіють, що вже нагріємось (брали гарні приморозки), наїдяться (залізна порція скінчилась), що ніхто не буде зголошувати наших постоїв (на Підл[яшші] майже кожний постій дядьки зголошували - не хотіли наражуватися на неприємности зі сторони влади). Висилаємо розвідку в село (самі задержуємось в лісі), щоб довідатися, що нового в терені. Розвідка вернулася -спокій. Входимо ранком в село. На цім північний рейд скінчений.

"Еней", пвх. вд."Галайда ІІ".

Копія машинопису.

ТВ "Данилів". Відділ "Галайди ІІ"

Постій, 1.11. 1946 р.


Вип. 6,    весна 2001    «Літопис»
При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.
© «Форум дослідів історії УПА»

| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |