| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |

Іван Романечко ("Володя"): Звіт зі зустрічі з АК на Підляшші 27.10.1945 р.

Щоби нав'язатись з місцевою сіткою чи відділами АК 1 в терені, ми через одного польського священника вислали до АК листа менш-більш такого змісту (відпис цього листа впав з "Пластуном" 2 і тому не маю цього ориґіналу. Лист був писаний польською мовою на машині):

 

До Команданта Армії Крайовей
на терен Холм, Володава, Біла Підляська.

Спішу повідомити Пана, що відділи Української Повстанчої Армії (УПА) - розпочали свої операції на терені Холм, Володава, Біла Підляська. Наші вищі команд ування інформують командування Армії Крайової про це і тому думаю, що і Пан отримав відповідні доручення /злєценя/.
В цілі вияснення нашого становища до цього терену, а передовсім в цілі наладнання евентуальної нашої співпраці, пропоную Панові нав'язати зі мною беспосередній зв'язок (контакт). В тій цілі Пан буде ласкавий делеґувати своїх людей, з якими міг би я умовитись про нашу стрічу.
Листом цим ґварантую безпеку для делеґатів Пана з нашої сторони.
Очікую якнайскорішої відповіді і делеґатів Пана.
Місце постою.
21.9.1945 р.
Командир (довудца)
оперативного відділу УПА
/-/ Крига. 3

Ще коли друг "Хмара" і "Пластун" були на [в]олі, ми точно обговорили всі евентуальні питання наших переговорів. Встановили, що на переговори піде нас трьох: [сотен. "Чавс", "Пластун" і "Володя"]. 4
Письмова відповідь наспіла щойно 24.10.1946 р. 5 Під час переговорів всі питання ставились і розв'язувались майже точно так, як ми передбачували. На обезпечення взяли ми два рої з відділу і місцеву боївку. На умовленому місці ми зустрінулися о годині 19:30 в хаті серед лісків. З одної сторони були наші обезпечення, а з другої їхні. Коло хати була мішана наша і їхня охорона. На переговори прибуло їх двох і просили, щоби з нашої сторони було також двох найстарших. Нас пішло однак трьох: друг [Іван Романечко"Володя"] як "Морозенко", говорив по-українському, друг [Ярослав Білий("Пластун")] як "Крига", говорив по-польськи.
З їхньої сторони були "Дзірит" і "Пайонк" 6. Оба говорили по-польськи.

* * *
Зміст розмови

Почав "Дзірит": Вони, поляки, знають і визнають, що ми українці, є великим, молодим і здібним народом. Вони визнають наші права на державну самостійність та політичну незалежність і цілою душею визнають нашу визвольну, головно протимосковську боротьбу.
"Крига": Ніхто в світі, хто лише керується загально-людськими правами, не відмовить нам права на національну, волю. Ми українці витаємо боротьбу всіх поневолених народів і не жалуємо ні сил, ні праці, щоби цю боротьбу об'єднати в спільний революційний фронт проти большевизму. Зложилося [так], що спільним ворогом багатьох поневолених народів в Європі і в Азії є московська імперія. Сьогодні, як над поляками так і над українцями, висить змора большевизму. Про[т]е, що діялось в минулому, знають поляки і знаємо ми. Про це зараз немає часу і користи говорити. В кожному разі, в польсько-українські відносини вмішувались раз німці, раз москалі і робили все, щоб ослабити сили обох народів.
"Пайонк": Передовсім вмішувалися москалі. Навіть [т]е, що діялось за німців, було їхньою роботою, хоча не раз виконувалося може німецькими руками. Ідея співпраці й дружнього співжиття, а властиво спільної боротьби з Москвою, не є нові. В творах Пілсудського вони є ясно виложені. Може замалі сили з наших сторін, може інші причини зложилися на [т]е, що 1920 р. вони не були зреалізовані. Пілсудський мусів [від]ступити з-під Києва...
"Крига": Природньо, що мусіло дійти до порозуміння, а теж до переговорів між нашими представниками й представниками АК. Ми дістали доручення на місці зв'язатись з АК і дійти до порозуміння, співпраці у всіх питаннях, зв'язаних з цим тереном.
"Дзірит": Він знає, що вже кілька разів українські представники переговорювали з представниками АК. Діялось це головно на півдні в Ярославщині і Замістчині. Але такі місцеві переговори ще не скрізь відбулися. Зі сторони українців, напр., переговорювали: "Жир", "Старик", "Граб"7 та інші [подав ще одно псевдо, якого ми не пригадуємо. Подав також два польські псевда, які також не пригадуємо]. Він особисто точно орієнтується у всіх тих переговорах. Його псевдо, як і псевдо п. "Пайонка", є нашим представникам знані. Властиво загального порозуміння ще немає, ще не переговорювали представники УГВР з їх найвищим командуванням [Варшавою]. Він дуже жалує, що до цього ще не дійшло. Уважає, що такі переговори повинні відбутися і то якнайскорше. Він особисто є компетентний в пасі аж по Карпати щодо терену і функції к-ра дивізії. В загальних і ширших справах, він готовий подати все [...] зв'язок до відповідних людей. Готовий все зв'язати [...] члена-представника УГВР з найвищим командуванням АК. Перша така евентуальна [...]побажання до відома до нашої гори.
"Крига": Ми очевидно можемо передати їх побажання до нашої гори і це зробимо, однак більше зробити в цьому відношенні ми не є компетентні. Не можемо тим більше умовлятись про дати, чи щось в тім роді. Ця ж зустріч є перша в цім терені і ми сподіваємось зараз договоритсь про нашу співпрацю. З панами ми будемо потребувати зустрітись хиба у виняткових випадках. А сьогодні сподіваємось наладнати беспосередній зв'язок в низах, де практично будуть розв'язуватися всі теренові справи.
"Дзірит": Командування не було повідомлене про [т]е, що частини УПА прийдуть в цей терен [як ми писали до них в листі]. Тому вони не отримали відповідних доручень. Вони однак знають, що частини такі прибули.
"Богун": Можливо наші представники не сказали докладно, куди рейдують відділи УПА. Але про частинні рейди відділів УПА на польські терени напевно була мова. Він напевно знає, що на півдні відділи АК рейдували по українських теренах, а відділи УПА - по польських.
"Крига": Їх письмова відповідь на наш лист, яку ми отримали, була без підпису. Вона є в кожнім разі для нас документом. Тому просимо підписати в заступництві того, що її надсилав.
"Пайонк": (Підписав. Відповів жартом). Властиво говорячи правду, по яку хо(ле)ру туди прислано. АК хоче спокою в терені і всі свої відділи законспірували [замаліновалі], а ми тим часом будемо робити рух.
"Дзірит": Ще не прийшов час до виступу. Як польських так і наших сил є замало, щоб осягнути ціль. Завелика сила стоїть проти нас. Мусимо, роблячи роботу на місці, трохи оглядатись на захід. А захід напевно виступить, як не до двох, не до п'яти, то до восьми місяців все напевно станеться. Їм є відомим, а мабуть це знаємо також і ми, що сьогодні більшовики невпинно перекидають на захід тяжку зброю. Всюди в окупованих зонах зміцнюють свої гарнізони. Радіо "Лондон" подало, що й в Польщі мають збільшитися совітські залоги, хоча ціла червона польська преса кількома днями рішучо цьому запротестувала.

Із конференції міністрів закордонних справ не вийшло нічого. Останньо совіти відновили свої домагання щодо Дарданелів. Бо без них, як і без Польщі, совіти обійтися не можуть. Аліянти поведуть так політику, що совіти самі їм виповідять війну. Полякам тепер найбільше залежить на підготуванні кадрів і це вони роблять. Нам також радять зберігати свої сили, не робити в терені шуму і не стягати облав. Радять нам наші відділи законспірувати, тим більше що надходить зима. В терені вести глибоку конспіраційну, направду підземну роботу, приготовляти ґрунт серед місцевого населення.
"Крига": Ми прийшли сюди до тих українців, які тут живуть і які ще тут лишилися, щоби їх зорганізувати й включити в протибільшовицький фронт. Історія і географічне положення цієї землі зложилося на [т]е, що більшість українського населення на цих теренах з посеред всіх можливих орієнтацій, вибра[л]и орієнтацію на Москву. Внаслідок цього сьогодні в багатьох чисто українських селах є узброєні пеперовці, "ресорт" у Володаві складається майже з українців, не бракує їх і в Білій Підляській, в Парчеві, в Холмі і в самому Люблині. Те саме є і з МО. Поляки сьогодні не можуть їх зорганізувати. Ми однак чуємося на силах і маємо святий обов'язок взятися за це діло, бо якби ми цього не зробили, їх зорганізували б большевики і кинули [б] на [ц]их теренах проти поляків. Це було б ще одною неприємною терниною між обома нашими народами.
Перед українцями на цих теренах, як на всіх теренах, що належать сьогодні до Польщі, є все актуальна справа примусового виселення до СССР. Коли б переселення робив прав[и]й український уряд, було б все в порядку. Але це роблять сталінські бандити, які мають в тім свої політичні цілі. Українці, які виїжджають звідси, є практично призначені на фізичне знищення. Большевицький уряд не дає їм жодного забезпечення. Противно, по дорозі їм відбирається це майно, яке везуть звідсіль. Нерідко евакованих не оселюють на Україні, [а] везуть безпосередньо вглиб СССР на примусові роботи. Навіть із тих, що вже оселились, за їх антисовітську "буржуазну пропаганду" переселюють аж на Сибір. Про долю тих переселенців переповідають чисельні втікачі, які поодиноко, манівцями дісталися назад до своїх сіл. Приблизно місяць тому справа переселення була більш актуальною. Сьогодні вона дещо притихла, навіть забулася, але уряд може собі пригадати. Тому також нашим завданням на [ц]их теренах є не допустити до виселення українців і навіть зброєю, як це буде потрібне, протиставитись примусовому виселенню.
"Дзірит": Вони знають дещо про долю переселенців, знають також, що є випадки втечі евакуйованих. Знають вони і як добре знає сьогоднішній червоний уряд, що населення абсолютно не хоче виїжджати. Мимо цього уряд знову приготовляється до цієї акції. По волостях роблять списки українців після "кенкарт". Внедовзі справа виїзду стане голосною в цілім терені і буде в найвищому степені актуальною. Тому радить він нам до цього якнайінтенсивніше приготовляти населення, організувати місцеві самооборони, або де це не є можливим, приготувати населення пропаґандивно, щоби всі як один у слушний момент заявили, що не хочуть їхати і не поїдуть.
"Крига": Справами виїзду ми спеціяльно цікавимося і робимо все, що вважаємо за слушне. Сподіємося, що до виїзду помимо цього не дійде. Наша пропаґанда в цьому напрямі невпинно працює, а й втікачі з СССР є нашими гарантами-пропаґандистами. Населення знає також, що відділи УПА є реальною силою, яка буде боронити його перед евентуальним терором.
"Дзірит": Запитав, яке наше становище до поляків, і на цих теренах зокрема.
"Крига": Наш провід уважає і про це не раз писалося в нашій пресі й у найрізнородніших інструкціях, що в сьогоднішний час немає нам найменшого сенсу ворогувати, а тим більше боротися з поляками. Большевики з їх сторони вже кілька разів старалися провокувати таку боротьбу. З цього вони очевидно мали б найбільше користи. Вони затирали б руки з задоволення, якби їм це вдалося. Загострені відносини, які раніше існували та ще й досі існують в деяких теренах, треба старатися на кожному кроці в найменших справах злагіднювати. Із найменших справ, полагоджених у взаїмному порозумінні, пошануванні і щирості, може вирости велика справа дружби і приязні двох народів. Жодні пертрактації не досягнуть цього, чого найширші маси не зрозуміють.
"Пайонк": Вони, поляки, очікують від нас чину. Чином ми повинні показати нашу приязнь до поляків і нашу здібність з ними співжити. Не слова, а діла будуть децидувати про [т]е, як дальше будуть розвиватися польсько-українські взаємини. Щоби ми їх не підвели нашими обіцянками про співпрацю, щоби в рішаючий момент не зіставили самих, як це напр., сталося в 1830 і 1861 році. Тоді поляки виступили і даремно кривавились, а наші декабристи не зробили майже нічого. Бо зрештою може знову статися так, що поляки відлучаться і здобудуть волю, а ми надальше останемося в неволі.
"Дзірит": В [ць]ому терені, як зрештою скрізь, вони хотять, щоби був якнайбільший спокій. Тому не повинні ми зачіпати большевиків, не повинні висаджувати потягів і мостів, не псувати зв'язку. Такі акції стягали б на терен большевицькі репресії. Рівнож не належить зачіпати міліції чи ресорту. Вони покищо сидять тихо.
"Крига": Ми сьогодні ніде не наступаємо, лише боронимося. Отож ані не думаємо рвати совітську лучбу. Але відділи НКВД, ресорту, міліції, які будуть робити на нас облави, засідки, чи як інакше шкодити в терені, будемо бити.
"Дзірит": Вони бажають, щоби всі наші збройні виступи мали оборонний чи самооборонний характер. А всі інші сили ми повинні спрямувати на уроблення терену, щоби в зимі, в тяжкий час облав, ми мали де скритись. Він уважає, що українці нас скорше зрадять і видадуть большевикам. На польських селах ми можемо бути більш певними і спокійними, навіть в найтрудніших хвилинах. Поляки нас скорше переховають, як українці. Треба лишень, щоби поляки на прикладі наших діл впевнилися, що українскькі повстанці є їх союзниками. Тому ми не повинні забирати у поляків коней, свиней чи більшої скількости харчів на власну руку, а повинні використовувати сітку АК.
"Богун": Ми маємо свій досвід і свої методи партизанської боротьби з більшовиками і безумовно на цих теренах будемо їх стосувати. Тягарі нашого тут перебування будемо старатися покладати на українське населення. Однак коли нам прийдеться кватирувати по польських селах, то хіба польське населення буде розуміти, що будемо мусіти прохарчуватися.
"Пайонк": Остаточно обіди чи вечері є найменша дурниця. Куди важнішим є те, щоби через брак порозуміння наші відділи при стрічі з відділами АК не відкривали боїв, а це може трапитися, коли ми внаслідок облав перейдемо в чисто польські терени, ген за Люблин чи за Ленчну, де нас зовсім не сподіваються бачити. Або коли ми будемо входити до села, в якім кватирує відділ АК, може дійти до неприємного випадку.
"Крига": Як він вважає практично ми могли б розв'язати ці труднощі.
"Пайонк": Якби наші відділи носили сталі однострої, або якісь розпізнавчі знаки, нас АК легко пізнавало б. І тоді висланий наш патроль до села легко би з ними порозумівся, чи то відділом, чи з людьми з сітки.
"Крига": Цей метод в цім випадку зовсім не надається. Скорше від нас використали б большевики, пускаючи в терен під маркою АК свої провокативні відділи. Вони викривали б людей і зв'язки АК. Коли большевики задумають нас ліквідувати і повисилають свої [частини] на нас, вони напевно вжиють цього способу. Взагалі большевики вживали і вживають більше підступу, провокації, заскочення, як сили. Пани повинні остерігати своїх підвладних перед такими можливостями. Лише особисте знайомство може в таких випадках прислужитися найкраще. До тепер нам не раз траплялася нагода зв'язатися з їх командантами пляцівок, чи районовими, але ми цього не використовували.
"Пайонк": Отож поки спокій, треба в терені якнайбільш зв'язків поміж поодинокими нашими і їхніми людьми. Вони дуже скоро зміняються і такі особисті знайомства й таких людей можна буде використати в найскрутніший час. Зради зі сторони поляків ми можемо не боятися, аби лише не зраджували українці. Коли лише наш якийсь відділ буде мати замір іти в новий терен, треба буде перед тим повідомити їхнього районового, щоби АК менш більш знало, кого може стрінути в терені.
"Крига": Це ми можемо й будемо робити. Потрібно, щоб АК підготовило пропаґандивно загал польського населення, щоби коли ми увійдемо в польське село, поляки не робили великий очей і щоби не ставилися до нас, до УПА, з недовір'ям.
"Дзірит": Вони помістять в своїх виданнях кілька статтей про нас, про польсько-українські відносини і про перспективи розвитку тих відносин. Хоча треба бути обережним, щоби [з] цього ворог не довідався про наші заміри.
"Крига": Хиба найважнішою точкою нашої співпраці є справа розвідки. Взаємне інформування себе про ворожі рухи в терені, про передбачувані його заміри значно доповнить розвідку обох сторін, а тим самим значно полегшить перебування в терені.
"Дзірит": Районові АК отримають доручення інформувати нас через встановлені пункти зв'язку про сподівані облави, наскоки, чи взагалі небезпеки в терені. Це саме маємо робити ми.
"Пайонк": В справі розвідки їхні і наші проводи повинні перевести спеціяльні переговори. АК мусить знати, що діється в Росії, на Великій Україні, недалеко за Бугом, чи в Галичні. В тій цілі їм прийдеться внедовзі вислати стежі за Буг і вони сподіваються використати в цім відношенні наші зв'язки. " Як співпраця, то співпраця ". Беремося до діла не на жарти. Не на жарти вони понесли стільки втрат, але ми на них готові.
"Крига": Ми також не для забави проляли стільки крови, а й сьогодні її ще проливаємо.
"Пайонк":( жартом ) Зрештою розвідка це є пес. Чи нам буде подобатися чи ні, їх розвідчики будуть йти в наші терени і робити потрібну роботу. Він просить прийняти листу рубрик і запитань, щодо інформації про СССР і переслати до нашої. Він просить, щоб наша гора дала відповідь на неї, зрештою після своєї вподоби деякі запитання можуть нам не подобатися, тоді хай вони лишать без відповіді. Якщо ці інформації буде мати АК, буде мати їх Лондон і Нью-Йорк. А на них нам також треба оглядатися.
"Крига": Їх листу можемо очевидно взяти і перешлемо їх до нашої гори. Однак лише стільки в[сьо]го. Який із неї наша гора зробить ужиток, не знаємо. Евентуальна відповідь може прийти не конче на встановлений зв'язок.
"Дзірит": Справу безпеки в терені можемо розв'язати в цей спосіб, що всі справи поляків вони будуть полагоджувати самі, а українців вони будуть передавати нам, і противно. Це, очевидно, що до цього терену. Бо, українців, що живуть у Варшаві чи Кракові і є шпигунами НКВД, вони самі будуть стріляти.
"Пайонк": Зрештою такі випадки з українцями в Варшаві, це рідкість. Там куди більше стріляють своїх собачих синів.
"Богун": В справі українців у глибині Польщі ми не є компетентні і про таке не будемо договорюватися. Лише про українців і поляків, що живуть на цих теренах договоримося так власне, як пропонує п."Дзірит". Зрештою цілком так само ця справа є розв'язана в інших теренах, де співпраця між нами, а АК є давнішою.
"Крига": В інших теренах, де вже наладнаний діловий зв'язок між нами а АК, місцеві проводи ведуть обмін літератури, яку отримають з гори, або яку видають у себе. Тому добре було б, щоби і тут це мало місце. Це нам улегшить пізнати себе взаємно і буде [інформу]вати в основних напрямках підпільного життя обох сторін.
"Дзірит": Будуть нам присилати по 50 прим. видань.
"Крига": Ми однак хочемо їх попередити, що внаслідок дуже великої віддалі нас від нашого центру (адже ж ми знаходимося на найдальшому клині наших земель), ми не зможемо ї[м] давати багато. Зрештою і [т]е, що прибуде до нас, прибуде з великим опізненням. Наш зв'язок з горою не уможливлює поки що переношення більшої кількости пошти. Але помимо всього, кілька примірників "Ідеї і чину" [чи] "За Українську Державу", все знайдеться.
"Дзірит": Просив прислати також і залеглі числа. Зараз після нашої загальної розмови побалакають собі районові. Вони виясняють зі собою деякі справи, зв'язані з тим тереном, і усталять собі перші пункти зв'язку, на які прийде також і їхня література. Через цей пункт можна буде також сконтактуватись з ним ("Дзіритом") і одержати зв'язок для інших районів і до інших клітин АК.
"Морозенко": Пана "Пайонка" напевно цікавить все з точки зору розвідки. Так і видно, що він в ній працює. Треба розрізняти НКВД і НКГБ. Сьогодні політичні справи шпигунств веде виключно НКГБ. Воно створилося в 1941 р., складається виключно з офіцерів. Натомість НКВД веде менші політичні справи, охороняє кордони СССР, до чого має спеціяльні війська. Виконує також різні скоки економічного характеру, доручені урядом.

* * *
На цьому розмову закінчено о год. 23:10. Друг "Володя"8 в заступництві умовив зв'язок з районовим АК.
В часі розмови п. "Дзірит" запропонував нам услуги їх "комуркі лєґалізаційней". Вони можуть за кожним разом дуже швидко виробити потрібні документи на всі міста Польщі. Треба лише подати знімки. Вони можуть також подати - більшу кількість польських кеннкарт для українського населення, яке сьогодні має українські кеннкарти і їм грозить виїзд. Ми подякували за їх готовність тим помогти нам і обіцяли скористати, якщо буде потрібно, з цих услуг.
Постій, 31.10.1945 р.
Слава Україні!
Зготовив: [Володя]
ЗДМЛ,Ш 8-14(10)
© Підготовка текстів, примітки, ілюстрації і резюме - Євген Штендера, ©1985-2001 рр.

Примітки

1. Армія Крайова (АК) в цей час вже реорганізувалася і прийняла назву "Вольносьць і Незавіслосьць" (ВіН). Проте на нижчих щаблях організації багато не змінилося. Залишилася майже та сама організаційна структура, обсаджена тими самим людьми, вживалося попередня назва. Напр., навіть у службовому листуванні вживано далі назву АК. Це практикується і в цьому звіті. Зустріч відбулася на підлісних хуторах між сс. Хорощинка й Тучне.
2. "Пластун" ("Мілько") - Ярослав Білий, був членом керівництва холмської підпільної округи (заступником "Прірви"). Тоді він проводив інспекцію підляського надрайону, а також мав уповноваження від команди 28 ТВ УПА "Данилів" вести переговори з АК. Кілька днів після переговорів у Хорощині, "Пластун" і керівник підляського надрайону "Хмара" попали в руки УБП, разом зі звітом про ці переговори.
3. "Крига" - додатковий псевдонім "Пластуна", якого він уживав у контактах з АК.
4. "Чавс" - бул. Василь Краль з Львівського повіту, командир відділу "Галайда ІІ". Цей відділ був тоді в рейді на Підляшші. "Володя" - Іван Романечко, референт СБ Підляського надрайону, а по смерти "Хмари" керівник цього надрайону.
5. Відповіді не було так довго тому, бо команда Біла-Підляського інспекторату ВіН-у наперед консультувалася зі своїми зверхниками - командою Люблинського "обшару" ВіН-у май. Маріяном Ґолембєвським, який був прихильником польсько-української співпраці й головним її ініціятором ще від весни 1945 р. (Дані: А.Б.Щесняк, Ж.З. Шота, "Дроґа до нікад", Варшава, МОН, 1973, стор. 334-335).
6. "Дзірит" ("Бурян", "Заґоньчик") - май. Ян Шатинські-Шатовскі - інспектор Біла-Підляського інспекторату ВіН-у, "Пайонк" - май. Владислав Вавдак - шеф розвідки й контр-розвідки ВіН у цьому ж інспектораті. (Їхні справжні прізвища й подані тут функції взято з книжки Щесняка й Шоти "Дроґа до нікад", стор.334).
7. Повинно бути: "Вир", "Шейк" і "Граб" - псевдоніми української делеґації на чолі з пполк. Юрієм Лопатинським, яка переговорювала з представниками АК в травні 1945 р. від імені УГВР і ГК УПА. Інформації про такий склад делеґації взято з книжки Щесняка й Шоти "Дроґа до нікад", стор. 329, бо нам не доступний український звіт про ці переговори.
8. Мова про вищезгадуваного "Володю" ("Морозенка") - Іван Романечко, див. прим. 4, - що в тому часі перебрав керівництво Підляського надрайону й написав цей звіт.
9. Додаємо цей лист "Морозенка" ("Володі") в польській мові, бо він ілюструє співпрацю між українською й польською розвідкою на Підляшші.


Вип. 6,    весна 2001    «Літопис»
Всі права застережені. Відтворення матеріялів у будь-якій формі тільки з письмового дозволу видавця.
При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.
© «Форум дослідів історії УПА»

| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |