| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |

"Певний" ("Явір"): Протокол зустрічі з представниками "ВіН" 18.05.1946 р.

На (зу)стрічі з нашої сторони були: "Равіч", "Явір", "Хмурий" 1.
Присутні з польської сторони: п. "Остоя" - політ[ичний] реф[ерент] з Центру, з Варш[ави] 2 п. "Азія" - окружний інспектор 3; кап. "Вирва" - повітовий комендант 4; 4 офіцери "ВіН"; 1 представник з пов[ітового] проводу пов. Х[олм]; 2 представники з Т[омашівського] пов[іту]; 1 секретар і 1 поручник - командир охороняючого відділу.
Делеґацію "ВіН" охороняв в[ідділ] в числі 100 люда.
Нашу делеґацію охороняв п[ідвідділ] в силі 20 люда.
Конференція почалася о год. 10-тій і тривала до год. 20-ої, з одногодинною перервою (обід).
Порядок нарад:
1. Світова політична ситуація - п. "Ост[оя]".
2. Ідея фронту поневолених народів і польсько - української співпраці - д. "Равіч".
3. Ідея польсько - української співпраці - п. "Ост[оя]".
4. Військові справи.
5. Територіяльні взаємовідносини від Володави до Білгорая.
6. Господарчі справи.
7. Закінчення.
Представник "ВіН" п. "Остоя" пропонував вести відправу два дні, однак брак харчів для їхнього відділу був причиною скорочення її до одного дня.
Перед год. 10-ою до нас прийшов відділ "ВіН" в числі 8 люда зі запитом, чи ми готові до конференції.
Провідник нашої делеґації "Равіч" сказав, що готові. Тоді ком[андант] польської групи вислав 2-х стрільців по польську делеґацію. За кілька хвилин появилася чисельна польська делеґація, в супроводі більшого відділу убраного в польські уніформи. На чолі йшло 2-х стрільців, з ними двійками делеґати, за делеґатами двійками решта охорони. Привитавшися з нашими та перекинувшися кількома куртуазійними словами - приступлено до конференції. Конференція відбулася в лісі.
...
Ад. 1. Згідно з порядком нарад, п. "Ос[тоя]" реферував пол[ітичну] ситуацію у світі. На початку підкреслив значення II світової війни для поневолених народів, в тім числі й для України. "Совєтської України ми не узнаємо, бо знаємо дійсне обличчя СРСР". Дальше пролеґент доводить потребу польсько - української співпраці. Твердить, що влада польського підпільного руху від початку робила все, щоб наступило зближення до українського підпілля, що немає основніших різниць, які б могли щодо польсько - українських відносин і запевнюємо чистість цієї ідеї. Бажаємо вільних обох наших народів у вільних державах".
2. "Ос[тоя]" вважає, що світ поділився на два ворожі табори, один табор демократичний, другий - терору й насилля. "Виринає питання: чи є можлива співпраця, або існування побіч себе [ц]их двох таборів? Ні! Один з них призначений на загибель, а впасти мусить світ безправ'я! Демократія - це наша ідея, за яку ми ідемо на смерть, не тому, що демократія має виграти, але тому, що боремося за правду."
"Які ж наші дипломатичні орієнтації?"
"Ми стоїмо за правдивою англо-американською демократією, яка біля себе скупчує ряд менших держав, які радо йдуть на співпрацю, як рівний з рівним. З другої сторони є Совєтський Союз - тюрма народів. Поневолені народи не мають примітивних людських прав. Самі большевики говорять, що поневолюють 70 різних народів".
"Наш клич - Вольносьць обивателя і нєзалежносьць паньства! Україна одна з тих народів, що не має ні одного, ні другого. Україна, це велика країна, гноблена большевиками, яка створила скристалізовану ідею і сміло змагає до визволення. Білорусь того не виказала".
Світ, по думці прелеґента, упорядкує "Атлянтійська Карта - чудове діло Рузвельта". Атлянтійська Карта повинна бути євангелією всіх політичних починань.
На останній конференції в Ялті та наступних, відступили від засад Атлянтійської Карти, але тепер помічається тенденцію її дальше реалізувати. Доказом цього може бути промова Черчіля. По словах ц[іє]ї промови орієнтуємося, що до боротьби двох таборів є змобілізовані всі сили світа. Черчіль своєю промовою підготовив світову опінію морально й мобілізуючо для майбутніх світових подій. Також провадиться мобілізація матеріяльних спроможностей, але поки що більш тайна, але її вже видно. В США переводиться загальний військовий перевишкіл, хоча вже рік по війні. Це значить, що там уважають, що для реалізування своїх ідей треба буде конечно вжити сили. В промові Сталіна про 25-літній плян праці, говориться, що в тім часі воєнна промисловість дійде до "вищого" рівня. Це свідчить, що співпраця по II світовій війні починається підготовкою до війни. Тому також "Комінтерн" продовжує свою працю, хоча офіційно був розв'язаний. Найінтенсивнішу працю в Польщі вів "Комінтерн" на українських землях і через те в Польщі. Опісля ці землі влучено до решти совєтського кольосу. Те саме зі Закарпаттям.
"Що представляє собою тепер Росія й Сталін у світі?"
Це питання прелеґент з'ясовує так: Росія старалася створити такі умовини політики на міжнародній арені, щоби можна було довільно лявірувати і завжди правно себе оправдати. Тому введення представників України, Білорусії й Польщі в ООН. Має теж значіння пропаґандивне, бо большевики цим доказують, що ці держави є незалежні.
"Облуда мусить зникнути. Ми стоїмо на боці боротьби за демократичний порядок у світі!"
Боротьбу двох бльоків ми вже бачимо за столом установи ООН. Там виявилося, що большевицькі представники не представляють волі поодиноких народів, а виконують безоглядно волю Сталіна.
Представники демократичних держав не є "пйонками" Англії, ані Америки, а виступають в ООН, як представники вільних держав в обороні засад демократії і прав своїх, чи інших народів, чого доказом є світлий виступ Куби в ООН. Малі народи не бояться співпраці з демократичними країнами, бо знають, що ці пошанують їхні права. США це найбільша демократична країна світу, з якої беруть засади демократії (англо-американську демократію промовець сильно - ідеалізує - прим. протокул.). ООН - це твір Англії й Америки, це досвідчувальне дерево, на якім народжуються добрі й злі овочі.
Уряджено нюрнберзький процес тому, щоби всі суспільні організації світа пізнали зло тиранії та тому, щоби знали, що демократичний світ бореться за правду, справедливість, що гуманність перемагає, що зло осуджується.
Демократичний світ змагає до волі, спокою, справедливости. Большевизм протидіє ц[ьо]му. Большевизм ніде не запанував за згодою народу, загальним голосуванням, завжди приходив до влади підступно, по трупах і поневоленні інших народів.
Найкраще виказав большевизм своє обличчя на нашій шкірі. Скільки мусіли перетерпіти українці за 26 літ поневолення, коли вони зазнали стільки лиха за так короткий час. Як большевики додержують своїх обіцянок, найкраще послужить приклад долі України. Кожний це знає, що щорічно 10%населення мусить бути зрушен[о] з місця. Так трактуємо і теперішню репатріяцію українців до СССР.
Тепер большевики хочуть торпедувати ООН.
Англія стоїть в першій лінії боротьби з большевизмом. Америка відограє ролю вождя і старається проти большевизму мобілізувати всі народи. Большевики атакують Англію з усіх сторін. (Кампанія в Індії, Єгипт, Персія, Греція і т.д.).
Але світ розкриває правдиву ціль цієї роботи. Напр., Де Ґоль відкрив правдиве обличчя комуністичної роботи у Франції і назвав її по імені. Він сказав, що не погодиться ніколи на те, щоби Париж був підпорядкований Москві.
Італія старається відбудуватися і стати корисною в ООН, але ще потрібна кварантанна, а Сталін, як може, кокетує свою сторону.
Свого часу ген. Сікорський заініціював "федерацію Слов'янських народів". Перша до цього приступила Чехословаччина, але Бенеш пізніше продав цю ідею тому, щоби бути при владі. Тепер спирається на Сов[єтський] Союз і не завагався продати Закарпаття.
В Румунії, Мадярщині, Болгарії, Югославії також панує большевизм і вони змагають до освободження. Ще раз підкреслює прелеґент, що моральна мобілізація світу вже зроблена, а тепер світ підготовляється матеріяльно. Кінчить свій референт клич[ами]:
"Хай живе демократія!
Хай живе Самостійна Українська Держава!
Хай живе Самостійна Польська Держава!"
По короткій перерві забрав голос п. "Остоя", пропонуючи дискусію на цю тему.
Д. "Равіч" додав, як корреферат до політичного огляду. В нім підкреслив значення боротьби поневолених народів проти большевизму, виказав потребу консолідації поневолених народів та конечність орієнтації на свої власні сили та резолюцію поневолених народів.
Д. "Равіч" подав такі три питання для вияснення польською стороною:
1. Чи є можлива революція в Росії?
2. Чи є можлива революція поневолених народів?
3. Чи дійде до III світової війни?
1. (і 2) Можна відповісти так і ні. Можна це передискутувати, бо чому ж большевики передбачують контрреволюцію. Але уважаємо, що вона без зовнішніх чинників не буде мати успіху. Ми не числимо на революцію, бо як можемо числити на те, що не розв'яже наших питань. Числимо скоріше на гірше, як на краще, щоб не розчаруватися.
3. Ясної відповіді не можна дати. Думаємо, що цього року вибухне, бо коли би відтягнулося, Росія мала би також атомову бомбу і тоді хто знає, чи дійшло би до удару зараз. Видно по всім, що війна підготовляється, а ООН, як було сказано, експеримент, дерево доброго і злого, створена Англією й Америкою, щоби скинути зі себе відповідальність за III майбутню світову війну. Тому потрібна перш за все моральна мобілізація сил, а тоді можна буде робити матеріяльну. По промові Черчіля видно, що морально світ вже підготований. Коли би не почалася війна, а Польща була змінена на Сов[єтську] республіку, розпочинають вони в Польщі революцію, щоби почати велику слов'янську війну, або світову війну.
Ад. 2. По обідовій перерві приступлено до дальших точок.
Д."Равіч" виголосив реферат на тему "Ідея співпраці Польща - Україна". Доказав історично, що було багато моментів співпраці обох народів, але багато моментів не використано й через те був завжди упадок обидвох народів, та сумним є, що польські й російські історики перероблювали історичні дані, пхаючи польський народ на імперіялізм, клич "од можа, до можа". За цими хворобливими кличами пішов польський народ і польські політики. Внаслідок цього і прийшло до упадку Польщі в 1939 р., була якраз зла розв'язка питання українського в новоповсталій Польщі та взагалі українські проблеми в світі.
Дальше прелеґент доказував конечність співпраці обох народів у будуччині в ім'я боротьби обох народів проти російського імперіялізму. Співжиття й співпраця мусить спиратися на щирості взаємовідносин та взаємному пошануванні своїх святощів. Ця співпраця мусить бути не лише на папері, чи в дипльоматичних відносинах, але мусить вкорінитися і перейти в усі верстви суспільства. Така співпраця мусить поширитися серед усіх поневолених народів, а в першій мірі сусідів Польщі й України.
В цім місці прелеґент зацитував дві статті з плятформи УГВР, про спільну боротьбу поневолених народів проти большевизму та про сусудські взаємовідносини з сусідними з Україною народами.
В дискусії п. "Ос[тоя]" підчеркнув правдивість виводів д. "Равіча" щодо мильного інтерпретування деякими істориками польсько - українських відносин, бо вони були виховані як раз на роздмухливому польському імперіялізмі й шовінізмі до українського народу.
Ад. 3. Дальше п. "Остоя" на цю саму тему виголосив реферат. До реферату підійшов з іншої сторони, а саме, які спільні інтереси польського і українського народів є підставою до стислого життя і співпраці. Реферат почав тим, що для рівноваги російського та німецького імперіялізму повинні з'єднатися всі держави Середньої Європи, включно з Грецією і поневолені Росією народи Азії. (Тут підкреслює він "Слов'янські народи". Росію він виключає зі слов'янських народів. Після його слів, границя слов'ян кінчиться на східних українських землях. За цією межою росіяни, хоча називають себе слов'янами, але є вони - змішані з іншими племенами, які витворили російський тип людини не зі слов'янською психікою).
Ідея співжиття і співпраці випливає теж з географічного положення обох народів. Ці країни лежать на шляху східньої і середущої Європи. Зближені економічними можливостями - український сирівець та рільничі продукти України для Польщі, промислові вироби Польщі для України. Подібне моральне, суспільне, культурне, а навіть расове життя обох народів (в іншім значінні, як німецький расизм), є запорукою, що така співпраця може бути щира і довготривала.

При кінці свого реферату прелеґент закликав усіх присутніх, щоби [вони] поважно трактували цю проблему, а в першій мірі на пограничних теренах. Закликом: "Польща з Україною, Україна з Польщею - до щасливіших днів" - [він] закінчив свій реферат.
Завваги. В обох рефератах п. "Ос[тоя]" змагав, щоби дійшло до співпраці обох народів і щоби це реалізувалося практично в прикордонній полосі. Цю конференцію вважав він вступною до ширшої конференції, на яку б прибули політичні референти КП обох народів і формально завершили державний союз обох урядів. Головна конференція може відбутися вкоротці, узалежнена двома причинами:
1. Як уложаться взаємовідносини на мішаній території.
2. Як випаде референдум в Польщі 30.6.
Останньо вичувається, що польській стороні дуже залежить на устабілізуванні польсько - українських відносин і п. "Ос[тоя]" якраз призначений на те, щоби до цього довести.
Ад. 4. Обговорено справу спільної акції на м. Г[рубешів].
Ад. 5. П. "Аз[ія] висловив бажання, щоби остаточно усі справи польсько - українського життя на терені від Володави до Білгорая, полагодити.
Рішено:
1. Цивільне населення, яке не співпрацює з НКВД, може свобідно жити на цих теренах.
2. Всіх аґентів та бандитів будеться карати революційними законами одною і другою стороною.
3. Військові відділи можуть квартирувати на обох територіях, переховуватися та діяти проти большевиків та збольшевизованих елементів, за попереднім узгідненням з місцевими проводами. В тій цілі вони подали кілька пунктів зв'язку. Зазначили, що польські відділи не будуть оперувати на українській території, хіба осінню.
4. Ранених і хворих перевозити на польську територію, де будуть забезпечені сан[ітарною] опікою.
5. Спірні справи будуть вирішувати обі сторони спільно.
Ад. 6. П. "Азія" заявив, що замовлені речі будуть на слідуючий тиждень доставлені на умовлений пункт. Рівно ж скоро будуть матеріяли, замовлені тепер.
Ад. 7. На закінчення визначено пункт стрічі перед акцією на м. Г[рубешів] та намічено, що після акції місцеві провідники знову зійдуться на відправи. Доброзичливою гутіркою закінчено конференцію і сердечно розпращавшись представники роз'їхалися.
В червні 1946 р.
Слава Україні!
"Явір"
ЗДМЛ, Ш 8-12(6)
© Підготовка текстів, примітки, ілюстрації і резюме - Євген Штендера, ©1985-2001 рр.


Примітки

1. "Равіч" ("Дунайський") - Теодор Гарасим'як - був головою української делеґації. Вона прибула від імені 28 холмського ТВ УПА "Данилів". "Певний" ("Явір") - керівник підпільного видавництва на Холмщині "Інформативні вісті" - був заступником голови делеґації. Про "Певного" тільки відомо, що він був сином придніпрянських еміґрантів (старшин армії УНР), студентом, та що він був старшиною у волинському курені УПА під командою "Острівського", захворів на туберкульозу й залишився в Грубешівщині лікувати цю недугу. "Хмурий" ("Левко") - Володимир Баталія зі Снятинської Волиці Томашівського повіту, працівник надрайонового СБ - був членом делеґації.
2. "Остоя" - за даними Шоти і Щесняка - був шефом пропаґандивного відділу команди Люблинського обшару (воєвідства) ВіН-у. (Тут і в примітках 3 і 4 подані справжні прізвища й функції польських старшин ВіН-у за книжкою Шоти і Щесняка "Дроґа до нікад", стор. 340).
3. "Азія" - Юзеф Домбровскі - командант Грубешівського обводу (повіту) ВіН-у.
4. "Вирва" - кап. Станіслав Ксьонжек - командант Заміського інспекторату (округи) ВіН-у. Скоріше він був командантом ВіН-у на Томашівський повіт і брав участь у переговорах з УПА в Любачівському повіті.
5. Пропозиція спільного наскоку УПА й ВіН-у на Грубешів була обговорювана на попередніх зустрічах Т. Гарасим'яка з С. Ксьонжеком на початку травня 1946 р. На цій конференції (18 травня) обі сторони прийняли цю пропозицію, намітили загальний плян й устійнили дату наскоку.


Вип. 6,    весна 2001    «Літопис»
Всі права застережені. Відтворення матеріялів у будь-якій формі тільки з письмового дозволу видавця.
При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.
© «Форум дослідів історії УПА»

| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |