| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |

Сергій Мартинюк ("Граб"): Звіт із зустрічі з кореспондентом газети "Сатердей Таймс" 3 - 4 серпня 1946 р.

1. Як дійшло до зустрічі?1


Друзі "Л[eвко]", "П[евний]" і "О." ["Остап" або "Олег"] 2 прибули до "союзників" 3 в цілі полагодження сусід-ських справ. Я був якраз вернувся з лікарні і чекав, аж хтось з наших приїде, щоб дістатися в свої сторони. Кап. "В[ирва]" 4, комендант сусідського нам обводу, запро-понував нам, чи не схотіли би ми використати нагоду і зустрінутись із кореспондентом одної з англійських газет. Вони також будуть із нами говорити, а також покажуть йому один із своїх "лєсьних"5 відділів. Кап. "Вирва" сказав, як дійшло до того, що вони будуть мати зустріч з тим кореспондентом. Ото ж у Варшаві кореспондент цей зустрівся з однією їх жінкою. Ві? розбалакався з нею (мабуть в якійсь кнайпі, чи ресторані) про всякі проблеми сьогоднішньої Польщі, про уряд Бєрута і його "збльоковані партії", про Міколайчика, ПСЛ і його совітів, "безпєченьство" і врешті про поляків "лєсьних".
Є там кілька банд по наших лісах, які займаються переважно грабунком і тероризуванням населення - висловив свій погляд і поінформованість кореспондент у цій справі. Це без більшого значення.
Зовсім справа мається не так, - мала б відповісти полька. - Відділи "лєсьні" - це не є бандити, як їх офіційно називають в цілій Польщі. Коли б ви хотіли, я можу уможливити вам відвідати цих із лісу.
Кореспондент зацікавився тим і вони договорилися поїхати в холмський і грубешівський повіти. Дальше "Вирва" вияснив, що із цим коресондентом можна говорити по-англійськи і по-німецьки. Хоч по-німецьки говорить і розуміє він слабо, однак вони будуть також користати цією мовою. Зрештою він має свого перекладчика.
Ми згодилися використати нагоду, хоч така зустріч була для нас несподіванкою. Кап. "Вирва" радив нам використати останні години й приготуватися до нього, а навіть написати в короткій і змістовній формі все, що ми хотіли йому сказати. Все це йому передадуть. Ми однак сказали, що ми усно перекажемо все, що його буде цікавити. Зрештою може і самі його про дещо розпитаємо.
- Ви головно представте велику небезпеку й загрозу большевицької Росії не тільки для українського народу, але й для англо - американців і для цілого небольшевицького світу. Розкажіть йому про великі приготування Росії до війни, про те, що діється там на сході в центрі Сов. Союзу. Скажіть йому, якщо Англія і Америка будуть потуряти большевикам і будуть зволікати зі збройним виступом проти них, то їх "ясни шляк трафі" - інструктурував нас "Вирва".
Зараз звечора нас покликано з наших кватир на інше місце. Ми там застали стражу "союзників" вже на фірі, готові до від'їзду. Я привітався із "Ка."6 і "В[ирвою]" (ці були вже мені знайомі) і ще з декількома. Сказав їм лише декілька слів про [...] 7Вони зараз від'їхали, передаючи нас якомусь "Я[некові]" й додаючи, що за кілька годин знову зустрінемось, вже там на місці. Ми зістали, чекаючи аж згаданий "Янек" покличе нас їхати. Прийшлося нам чекати досить довго, бо аж около 22-ої приїхала до нас фірманка. В міжчасі ми ще раз пригадали собі справи і факти, які будемо старатися представити на зустрічі. Ми здавали собі справу з того, що наш успіх буде залежати передусім від нашого дискусійного сприту, поворотності думок і уміння знайтися в ситуації. До самої зустрічі ми ставилися з певною обережністю і підозрінням, що це може бути: 1) Спеціально зорганізована "союзниками" шопка, де вони сподівалися, що ми перед тим "кореспондентом" висповідаємося з наших таємниць, а передусім з наших жалів і болів. 2) Провокація ширшого розмаху зі співучастю "безпєченьства", а можливо і НКВД. Остаточним проти заходом для цього мала бути зброя, яку ми мали зі собою.
Около год. 24 нас привезено на місце. У воротах [...]8 нас задержала стійка й "Янек" пішов зголосити, що ми прибули. Майже рівночасно з нами заїжджали з інших сторін фіри і було чути вигуки стійкових. За кілька хвилин прийшов один із старших "союзників" і сказав нам, що просять нас до середини. Ми пішли за ним. Він спитався, чи ми самі зайдемо до середини, або чи він має нас зголосити. Ми сказали, щоб він нас зголосив. Ми задержались на ганку, а він пішов до середини, звідки було чути його рапорт, що прибула українська делегація. Ще хвилина і ми були в середині.


2. Розмова з кореспондентом


В малій кімнаті була еліта польського підпілля на цих теренах, чоловік 8 - 10. При кінці на бюрку заваленому газетами й адміністраційними книгами лежала німецька карта Польщі перед 1939 р. із виразно зазначеною червоною демаркаційною лінією німці - совіти. За бюрком стояв "А."9, за ним у дверях пор. "Мл[от]"10, трохи у віддалі сидів кореспондент. Був це мужчина у віці 30-35 літ [...] (слідує точний опис особи), і як я пізніше придивився, в подертих черевиках, виглядав на модерного Кіхота, якого жадоба пригод привела аж в наше товариство. Біля нього стояли, опершись об стіну, його перекладач і ще якийсь, дальше кілька із комендантів сиділо на боці, решта стояла. Було виразно тісно у цій кімнаті, навіть і без нас.
Коли ми ввійшли, нам представили корепондента. Із ним прив?тались ми, подаючи руку. Із всіма іншими загально: "Чесьць". "А." витаючись із [...] мимоходом говорив йому: "Так. Ми вже отримали ваші останні речі. Навіть прочитали Вашу відповідь"12. Дуже і дуже нам сподобалися. В простих і [стислих] 13 словах трапляє до розуму. Переконуюче і мудро написана.
Почав "А." по-польськи: "Панове, представте йому ваші справи, а головно постарайтесь його заінтересувати тим, що діється на сході. Будете говорити самі, чи через перекладача?"
"Я": (до "А."): "Я буду сам говорити по-німецьки, так буде скоріше. (До кореспондента по-німецьки). Я розумію по-німецьки. Ми є від УПА, української підпільної організації, яка веде збройну й моральну боротьбу проти більшовиків на всіх українських землях. Наша зустріч є припадково пропонована нам нашими колегами - поляками. Помимо цього ми постараємося Вам, в міру можливості, розказати дещо про УПА і відповісти на Ваші питання.
"Кореспондент": Про українських партизанів я дещо чув ще минулого року коло Перемишля обов'язково від залізників, але вони не могли мені більше сказати в цій справі. Вчора натомість староста в [...]14сказав, що в південних частинах повіту є неспокій, бо українські банди тероризують українське і польське населення. Раніше там було дуже зле. Але тепер значно краще.
"Я": В тих частинах повіту оперують не банди, а відділи УПА. Але неправдою є, що УПА тероризує польське населення. Присутні тут колеги поляки можуть це ствердити. Щодо українського населення, то чи мало б це сенс, щоб українські відділи тероризували його, тим більше палили українські села? Противно, УПА оборонює українське населення і українські села від терору НКВД, УБП і польського війська. Це вони тероризую?ь населення і палять села. Так, приміром, цілу минулу зиму і весну по селах південної Грубешівщини оперував спеціальний відділ НКВД в числі 93 особи. Облави на села, наскоки на поодинокі хати, арештування всіх молодих людей, а також не рідко і старших, засідки і застави, врешті прямий морд, розбій і палення цілих сіл - це було їх постійне заняття. Вони спалили села: Тудорковичі, Ніновичі, цілком спалили Гільче Вар'яжської волості (кореспондент нотує собі ці назви), крім цього майже кожне село в меншій, або більшій степені спалене. Зустріч з відділом, чи боївкою УПА, часом один постріл був претекстом, щоб спалити більшу частину, а то й ціле село.
"П[евний]": наприклад: с. Пивовщина, було спалене цілком без жодної причини через цей же відділ НКВД (нотує).
"Кореспондент": Чи це був совітський відділ, в совітських уніформах, з совітськими відзнаками?
"Я": Так, це був совітський відділ, в совітських уніформах, з совітськими відзнаками (записав). НКВД скрізь і завжди явно виступає проти нас і нічим не кремпується. Проти наших відділів не рідко вживають регулярних частин Червоної Армії, озброєних в модерну совєтську зброю: кулемети, міномети, танки й літаки (нотує). Так вже склалося, що по цей бік лінії Керзона УПА не звела з большевиками більшого бою, того розміру, як відбувається там, по той бік, у Галичині, на Волині, а також у східній Україні.
"Кореспондент": (не розумів про що ходить): Прошу говорити моєму перекладачеві, бо я слабо розумію по-німецьки. З ним я вже перебуваю около 6 місяців, так що його німецьку мову я розумію (від цього часу ми говоримо по-польськи, а цей з трудом "перекладає" це по-німецьки). Перекладач повторює останні речення.
"Я": Напр., у Чорному Лісі, біля Станиславова, минулого року відбувся бій відділів УПА з відділами НКВД, які взяли собі до помочі около дві дивізії ЧА. Бій цей тривав около 12 днів і був ведений з більшим вкладом людських резервів і техніки, як не один фронтовий бій. Помимо введення до бою танків, артилерії і літаків, большевики понесли величезні кроваві втрати (нотує собі назву Чорного Ліса, 12 днів, НКВД, ЧА, танки, літаки і ще дещо). Дальше: обласний центр Станиславів було вже за совєтської дійсності 7 раз взяте відділами УПА.
"Кореспондент": Станиславів? Де це є? ("А." показує на мапі це місто. При тій нагоді я показую йому на мапі терени Чорного лісу б. Станиславова).
"Кореспондент": (пригадуючи собі щось): Староста в [...] говорив, що тут, на південь у його повіті ходять відділи, що числять до 2000 чоловік. Чи це правда?
"Я": Як сильні відділи УПА, хоч би тут, на південь, є таємницею і ніхто того не знає, але про їх силу, зорганізованість і боєву вартість свідчить хоч би те, що вже від двох років з великим успіхом б'ються вони проти регулярних частин НКВД, ЧА, але і тут у Польщі - "безпєченьства" і польського війська.
Більш - менш в тім моменті нашої розмови якийсь польський старшина замельдував зі сіней, що відділ готовий до перегляду. "А." перепросив нас і сказав, що тепер вийдемо на двір, де пан кореспондент зобачить відділ. Опісля ми вернемося і будемо продовжувати нашу розмову, а їх відділ буде могти тим часом розїхатися.


3. Перегляд "лєсьного" відділу.


Всі почали виходити на двір. Ми також. Я сказав мимоходом до "Вирви", що вони не будуть, мабуть, мати нічого проти, коли й ми подивимось на їх відділ.
"Очевидно, що ні - відповів "Вирва", - навіть просимо дуже."
На дворі було дуже темно, так, що треба було світити лямпами. Коли вже всі були вийшли, пор. "В." скомандував: "Бачносьць, на право патш!"16 почав рапортувати своєму зверхникові, мабуть пор. "Мл[отові]", що відділ в силі одного плютону (около 90 людей) готовий до перегляду. Відділ має 7 кулеметів, 12 автоматів, решта - кріси. Відділ на скору руку був стягнений з партизанів, що крім цієї операції, сиділи вже вдома. Він стоїть надувшись перед нами. Коли ж ми підійшли ближче і почали присвічувати на них, їх командир мусів дещо ще поправляти. Один стояв забагато допереду, там кулеметник був зовсім схований, автоматники зі своєю зброєю мали явний клопіт, не знали де подіти її. Один тримав при стопі, друґий повісив гордо на грудях, ще інший закинув на рамено. Повдягані, як кого витягнули із дому, - цей в рогативці, зате в цивільному мундурі, інші у військовому мундурі, зате у цивільній шапці. Високий кулеметник стояв побіч низького автоматника і держав на додаток кулеметну диску. Цілий відділ характерний був яскравими контрастами. Хоча, правда, всі мали те спільне, що мали нечисту, поржавілу зброю.
Кореспондент перейшов першою лавою, ближче зацікавився кулеметом "МҐ".17 Пояснено йому, що це німецька зброя. Опісля перша лава зробила чотири кроки вперед і подібно інспектовано другу лаву. Коли першу лаву повернено на місце й було дано наказ "Спочить", коресподента обступили менші командири й почали йому один наперед другого вияснювати свої думки. Говорили отже про те, що сьогодні цілий польський народ належить до партизанки, й коли цього буде потрібно, то вони виставлять таких, як оцей відділ багато, що в них це є так організоване, що кожне село дає плютон, а що більше село, то дає два. Вони сьогодні ще не хочуть розгортати боротьбу з теперішнім урядом на всю силу, бо це стягнуло б до краю більші відділи НКВД, але як вони знайдуть це потрібним, вони цю горстку сталінських завушників зметуть в одну годину. В справі "референдум" 18 говорили, що його вислід є пошахрований, що вони знають, хто, коли і де доконав цих шахрайств, але про це сьогодні шкода говорити. Їх організація закликала відповісти тричі "ні", не тому, що вони не хотять західних границь на Одрі й Нісі, але тому, щоб запротестувати проти всіх починань уряду Бєрута. Вони хотять слушних границь, зарівно на заході, як і на сході (під час малювання цих думок про границі мені здавалось, що вони ось-ось щось вліплять про Волинь, Галичину і Збруч, але треба це їм признати, тим разом видержали і були до кінця свідомі нашої присутності). Дальше говорили, що для них війна ще не скінчена, бо польський народ дальше находиться у неволі, що вони чекають коли Англія і Америка розпічнуть війну зі совітами.
Польські вояки добре воювали в Африці й Італії за свободу Англії й Америки, - хотів закінчити ці промови пор. "В." - А тепер добре було б, щоб ці держави подумали про свободу Польщі.
Ще хтось хотів говорити, але "А." сказав, що кореспондентові вже про ці справи говорено.
Помалу почали всі вертати до хати. Аж тепер ми завважили перед хатою лімузину, означену [...],19 якою мабуть приїхав цей кореспондент.
В кімнаті всі вертали на свої місця. Кореспондент відразу сів на крісло, я примістився на запрошення "Вирви" на софці біля нього, друг "Левко" знайшов собі крісло, всі інші, як раніше, стояли.
4. Дальша розмова з кореспондентом
Ще доки ми всі добре розмістилися, "А." почав до нас: Панове, ви представте дальше, яка є ситуація на сході. На це зверніть спеціальну увагу.
"Я": Так, будемо зараз дальше говорити.
"Кореспондент": Отже ж, рускі уживають до боротьби проти українських партизан модерної зброї, літаків, танків?
"Я": Так, більшовики вживають до боротьби з нашими відділами також літаки і танки.
"Кореспондент": Чи дальше ще й тепер йде боротьба з більшовиками?
"Я": Яка там є ситуація останнім часом мені невідомо, але кілька місяців тому був там, і там ішла зовсім не послаблена наша боротьба проти більшовиків.
"Кореспондент": Хто є головнокомандуючий УПА.
"Я": УПА підлягає УГВР.
"Кореспондент": Що це є? (Ми спільно почали перекладати цю назву на німецьке).
Коресп[ондент]: Де перебуває УГВР?
"Я": Де перебуває УГВР - це конспірація і цього ніхто не знає. Вона може всюди перебувати, але найбільш правдоподібно, що десь на центральних землях України.
"П[евний]": УГВР має своє закордонне представництво, тобто своїх людей в Англії, Америці. Чи ви чули щось про діяльність УГВР за кордоном?
"Кореспондент": Ні!
"Я": Ми ведемо нашу боротьбу не тільки на Західній Україні, тобто в Галичині і Волині, але також в Центральній і Східній Україні, яка й перед 1939 р. належала до Совєтського Союзу. Наша боротьба проти большевицького імперіялізму почалася в 1917 р., зараз по першій світовій війні, коли лише зродився большевизм. Ми його розглядаємо як нову форму великоросійського імперіялізму, яким він фактично є. Боротьба була і є важка - й ми у ній втратили не менше 10 мільйонів людей. В 1933 р. був зорганізований голод на так багатій Україні, від якого загинуло коло 7 мільйонів людей.
"Кореспондент": О так, всі знають, що Україна багата. (записав 10 мільйонів і 7 мільйонів - 1933 р.)
"Я": Від голоду потерпіли головно села. В той час по містах по Росії не було голоду. Більшовики хочуть фізи?но знищити український народ.
"Певний": Щоб досягнути ціль, вони вживають різних методів: депортації в глуб Росії, палення сіл, масові арештування. Штучно витворена матеріяльна нужда, а то й голод - ось їх засоби.
"Я": Боротьба є тяжка і більшовики роблять усе, щоб знищити нас, але це їм ні трохи не вдається. Наш рух особливо поширюється щораз більше, від коли кинули ми на сході кличі: "За відвоювання завоювань жовтневої революції!", "За спільний фронт усіх поневолених народів проти російського імперіялізму у новій формі, проти нової тюрми народів!". Спеціально добре ми опанували Донбас, де більшовики, до його відбудови, депортували багато українців з Галичини.
"Кореспондент": Чи там на сході ведуть боротьбу українські партизани з більшовиками?
"П[евний]": По цілій Україні діють українські партизани. Краще є опановані нашим рухом по правий бік Дніпра, але й по лівій є наші відділи.
"Л[евко]": В Україні є терени цілком опановані через УПА, де більшовики зовсім не доходять.
"Я": УПА веде не тільки збройну боротьбу проти більшовиків, але також морально - пропаґандивну. УПА постійно видає свої газети, летючки, відозви.
"Кореспондент": Значить маєте свої друкарні й видаєте свої часописи?
"Певний": Так. Видаємо друковані газети, наприклад, "Ідея і Чин", що є нашим великим журналом. Зараз однак при собі, щоб Вам показати, не маємо, бо ми не сподівалися зустрічі з вами.
"Кореспондент": Польські колеги вже дві речі Ваші дали. Я їх ще не читав. (Це були: "Наша відповідь" і "Чи атомова бомба врятує Англію")
"Я": Якби ми могли через польських колегів ще раз сконтактуватися, ми могли б Вам приготувати інші.
"Кореспондент": З охотою огляну їх, але щодо контакту, то тут є труднощі.
"Я": Головно із наших видань населення під большевиками довідується про правдивий хід міжнародної політики і про відносини за кордоном.
"Кореспондент": Це все є там, по там той бік Керзона?
"Я": Так.
"Кореспондент": А чи Ви можете свобідно переходити границю, де і коли схочете?
"Я": Більшовики роблять усе, щоб перешкоджати нам в переходжуванні границі. Дроти, мінні поля, алярмові ракети позакладані вздовж кордону. Крім цього в кожнім прикордоннім селі у віддалі 4-5 км. стоять відділи НКВД в силі 80-120-200 людей. Тому перехід є трудний і небезпечний. Але ж все таки ми переходимо, коли і де нам потрібно (нотує!)
"Кореспондент": Чи відділи НКВД стоять по цей, чи по той бік границі?
"Я": По тамтой бік. І з цієї натомість сторони, для охорони кордону є частина польського війська (нотує!).
"Кореспондент": Чи то правда, що ваші відділи по цей бік лінії Керзона роблять свинства полякам?
"Я": Це неправда. Більшовицько - польська пропаґанда поширює такі вістки. Присутні тут польські колеги можуть це підтвердити. Але польське "безпеченьство" й польське військо тероризують українське населення, а також польське.
"Кореспондент": Скільки українців було лишилося поза лінією Керзона, а скільки евакуйовано?
"Я": Поза евакуацією в Польщі залишилося мільйон українців, а скільки є сьогодні, годі навіть приблизно сказати, бо евакуація ще триває. Але коло 40% напевно ще залишилося.
"Кореспондент": Українці не хочуть виїжджати за Буг?
"Я": Українці добре знають, яка доля їх чекає у більшовицькому раї й тому не хотять їхати, але до цього їх змушують.
"Кореспондент": Як це роблять?
"Я": Село, яке мають "репатріювати", оточує військо. Із села ніхто не може вийти. Опісля військо наказує заладувати всім на свої фірманки й під конвоєм відставляє на станцію. Хто немає фірманки, того заладовують на авта. Хто вперше відмовляється виконати накази, цього побивають і грозячи зброєю, змушують до послуху. Напр., в с. Мицові вояки замордували жінку і дитину, яка лежала на ліжку й не хотіла з нього зійти (нотує!)
"А.": (втручається) Прошу сказати, що військо робить це на наказ більшовиків.
"Я": Так, відконвойованим на станцію, совітські комісари дають анкети добровільного виїзду до Росії на підписку. Хто відмовляється підписати анкету, цього НКВД забирає з родиною на там той бік (нотує).
"Кореспондент": Чи ця репатріяція відбувається на підставі рішень в Ялті?
"Я": Так, на підставі рішень в Ялті й на підставі окремої умови між польським і совєтським урядами.
"Кореспондент": Там говорилося, що це має бути добровільна репартріація?
"Я": Так. І в ялтинських рішеннях і в польсько-совєт-ській умові виразно говориться, і у всіх оголошеннях і відозвах про репартацію, навіть підкреслюється, що це опирається на принципі добровільності (нотує). Скрізь, назовні, добровільність, свобода, а в істоті страшний терор. З українців залишається лише той, хто в буквальному розумінні цього слова сховається перед військом і "безпеченьством".
"Кореспондент": (дивиться на карту, де підкреслив м. Кирилів). Я там був на полудні й бачився з селянами, які працювали на полях. Я питав їх про це, але вони нічого не хотіли говорити.
"Я": Це є власне доказ того, наскільки вони є стерори-зовані. Вони ні з ким не будуть говорити, кого не знають особисто. Бояться провокації зі сторони НКВД, щоб за одне необачне слово не бути арештованим і вивезеним.
"П[евний]": Без сумніву, ця репатріація ведеться під большевицьким диригуванням. Більшовики мають в тому свою ціль, щоб через усунення звідсіль українців, унеможливити співпрацю підпільних організацій обох народів.
"Л[евко]": Більшовики в цьому цілком наслідують німців, коли хотять порізнити оба народи й впхнути їх у взаємну боротьбу.
"М." (поляк) (втручається з боку): Вони хотять довести до боротьби, подібної, яка мала місце на Волині.
"П[евний]": А тому українцям, що виїхали на там той бік, большевики говорять проти поляків.
"Я": Говорять, напр., що це через поляків вони втратили все своє майно, то поляки змусили їх покидати свої села. В одному терені мав місце факт, де большевики прямо пропонували нам співпрацю в цілі боротьби з польськими "лєсьними відділами", але цю пропозицію ми змісця відкинули. Большевики знають, що всюди, де живуть українці, діє наша підпільна організація. Вони бояться цієї організації і тому "репатріюють" українців, щоб мати їх усіх там, у себе, під безпереривною контролею.
Тут наша жива до тепер розмова втратила на тупеті - нашому кореспондентові ліпилися очі до сну. Ві? рідше записував, лише слухав. Кивав, потакуючи головою своєму перекладачеві, який був вже цілком змучився і дуже довго мняв кожне речення. Ми всі підказували йому бракуючих німецьких слів . Опісля він перепросив нас і вийшов надвір. "А." просив (стояв поруч), заступити попередника - всі порушилися, і відітхнули глибше. "Вирва", що сидів коло мене, дораджував підголосом: Тепер розкажіть йому про приготування совєтів до війни. Настраште його трохи.
Ми послухали його пораду.
"Я": Сьогодні цілий Совєтський Союз представляє собою величезний воєнний табір, в якім ударними темпами ведуться гарячкові приготування до війни. Тим разом проти Англії й Америки. У себе з тим вони зовсім не криються і справу цю ставлять зовсім виразно й ясно. Сьогодні в совєтів є популярний клич: "Совєт на ввесь свєт - або совєта нєт!" Ц[ентраль]ні (20) всесоюзні газети з деякою резервою про це пишуть, але менші - районові, що не доходять за кордон, насвітлюють цю справу зовсім виразно.
"П[евний]": Сьогодні в Совєтському Союзі ведеться крім матеріальної, також і моральна підготовка до війни. Большевицька пропаганда окреслює будучу війну, як війну проти капіталізму.
"Я": У тій моральній мобілізації усього совєтського населення проти англо - американського світу, большевики зустрічають сильний опір серед поневолених народіів, які мають підпільні організації. Найздібніших, найбільш бойових людей зі всіх родів військ ставлять большевики до диспозиції НКВД. Український народ, який числить сьогодні 40 мільйонів, є найбільшим з поневолених народів. Він веде перед в проти большевицькій боротьбі.
"Кореспондент": Скільки числить український народ? (переглядає свої нотатки). Ви говорили - 10 мільйонів? (його поправили, а він сам похопився, що це ми подали 10 мільйонів впавших українців у боротьбі проти большевиків). А який відсоток українців симпатизує з Вами?
"Л[евко]": Цілий український народ симпатизує з нами.
"В[ирва]": (втручається) Скажіть йому, що комуністи є у Франції, Англії, Америці, але в Совєтському Союзі комуністів немає!
"Я": Так, хто бачив більшовиків зблизька і хто бачив їх "рай", цей радикально і раз назавжди вилікувався із комуністичної хвороби. В 1943 році відбулась конференція 14 поневолених народів. На конференції цій було обговорено і узгіднено головні напрями спільної боротьби проти большевиків. Наша організація має контакти із організаціями словацького, литовського, латвійського, естонського й кавказьких народів. Боротьба цих останніх проти російського імперізлізму є хіба знана цілому світові. Від недавна ми маємо контакт і з польською організацією. Правда, що між нашими організаціями не дійшло до цілковитого порозуміння, але ця справа є на добрій дорозі.
"П[евний]": Нам знаною є із нашої розвідки опінія високих урядових совєтських кругів про будучу війну. Ото ж совєтські достойники є переконані, що найбільшою небезпекою для совєтської потуги є боротьба поневолених народів за своє визволення. Коли вони впораюься із своїми внутрішніми ворогами - є певні своєї побіди і в третій світовій війні.
"Я": Большевицька імперія ще може ніколи не була такою небезпечною для решти світу, як саме сьогодні. Большевицький уряд, перейшовши явно в останній війні на сторону великоросійського і московського шовінізму, має за собою більш як 90% російського народу. В цім криється їх велика сила. Назовні, натомість, вони дальше кермують кличами світової революції.
"П[евний]": Російський народ має чого симпатизувати з большевицьким урядом. Він творить большевицьку еліту, він є пануючим народом. Всі інші народи є лише невільники.
"Л[евко]": Тому коли Англія хоче і надалі вдержати свій міжнародний престиж і свою могутність, мусить воювати і побідити Совєтську Росію.
"Кореспондент": (Потакував оспало головою) Но так, но так!
"П[евний]": Нам вже тепер відомо, що наприклад в Луцьку, більшовики мають школу НКВД, в якій вже тепер вишколюють диверсантів для англо-американського запілля. Вчать їх англійської мови, докладної організації англо - американських армій і т.п.
"Кореспондент": Луцьк? Зуцьк? ("А." показує йому це місце на карті і він нотує його).
Всі виразно оспалі. Спеціально кореспондент. Розмовляємо що раз повільніше.
"Левко": Демобілізованих вояків ЧА совєти не пускають додому, а забирають відразу до роботи до зброєневих фабрик.
"Я": Демобілізації ЧА, про яку більшовики так багато говорять, фактично немає. Противно, вони мобілізують нові річники. Останньо покликали до ЧА 1927 і 1928 рр.
"А.": (зі сторони) А може в них це нормально?
"П[евний]": Ні, це не є нормальне покликання до ЧА.
Розмова знову вривається. Ми запитуємо себе, щоби йому сказати ще.
Поляк збоку радить, щоби щось сказати, а як ні, то треба кінчати. Всі були виразно змучені. Я вдруге запитав корес-пондента, чи не хотів би він побачити подібно, як польський відділ, відділ УПА.
"Кореспондент": Чи далеко було б звідсіль?
"Я": Найближче тут, недалеко[...] 21 Але можна і в іншому місці. Через польських колегів, ми могли б сконтактуватись.
"Кореспондент": З охотою хотів би бачити ваш відділ і для мене це не є трудно поїхати де будь. Але з цього приводу мали б неприємності мої колеги. Мені вже [...] 22
"В[ирва]": То він уже пропав. Більше білого світу він не побачить.
"Кореспондент": [...] 23Тому мушу трохи уважати. Але я пораджу моїм товаришам кореспондентам. Може й вони схотять поцікавитись цією справою.
Хтось із поляків пропонував спитати його чи англійські кореспонденти, подібно, як і в Польщі, можуть їздити свобідно і по Росії.
"Кореспондент": О, ні. До Росії дістатися трудно і в Росії кожного конвоюють. (Знова шептано між собою.)
Поляк зі сторони вискакує, щоб спитати, чи можна буде про все це почути в лондонському радіо й коли. Кап. "Вирва" збиває його словами, що він би хотів відразу почути в лондонському радіо, змовкає.
"Я": (на закінчення). Так отож ми знаємо, що больше-вики, не гаючи часу на всі шанси, щоб виграти війну.
"Кореспондент": Но так! Но так!
Ми встали і подаючи руки, почали пр?щатись, спочатку з кореспондентом, а опісля зі всіма присутніми. Була година 3:30. "Вирва" говорив нам на дорогу: Спішіться, бо недалеко ранок, а мусите заїхати там, звідки ви приїхали. Я там також прибуду, а тоді ще поговоримо.
Ми дійсно хотіли з ним ще побалакати. Але нам не довелося його дочекатися і ми з цим виїхали в свої сторони.
5. Замітки і завваги
Вертаючи із цієї зустрічі, ми здавали собі з неї справу. Без сумніву не все пішло так, як ми думали, як повинно було йти. Передусім не треба було нам висувати стільки справ, як ми зробили. Можна було спростити (з огляду на перекладача), але в більш яскравих словах представити деякі вибрані справи. І так з цієї всієї хаотичної балаканини, справи були порушувані ще більш хаотично і відірвано одна від другої, як це тут представив. Зісталися лише ці речі, до яких він побирав нотатки. Це передусім намацальні прикладові справи палення сіл, переселення, бої УПА і т.п. Більш абстрактні речі, яких він не нотував, якщо він їх взагалі розумів, вже напевно вилетіли йому з голови. Тим більше, що до голови цієї раніше поляки впаковували із своєї бочки, що лише вдалося.
Впродовж цілої розмови ситуація зовсім не була свобідною. Від самого початку до кінця "союзники" прислухувалися до наших розмов, що більше, старалися керувати нами. Цей факт, а також і те, що ще раніше нас польська еліта залишила якомусь "Янкові", а сама від'їхала, промовлялося за тим, що нас не трактовано, як рівних собі.
Вони виразно не хотіли, щоб говорити про Волинь, Галичину, про нашу там боротьбу, а хотіли, щоб ми говорили про Східну Україну. Я не сумніваюся в тім, що вони після нас те все скорегували і переконали кореспондента, що ми боремося проти більшовиків, а не за УССД. Нам українцям було б добре і в Польщі.
Ми зробили ще один промах. Ми забули спитати кореспондента, про його прізвище, псевдо, або знак, під яким він виступає в газеті.
Від'їжджаючи, ми написали "Вирві", щоб [?]s спитав про це свого зверхника і прислав нам дані.
Дня 7.8.1946 р.
Г[раб]
ЗДМ течка С В/26 24

 

©Підготовка текстів, примітки, ілюстрації і резюме - Євген Штендера, © 1985-2001.

 

Примітки


1. Звіт цей зберігається у відписі, що зазначено на початку звіту. У цьому відписі пропущені деякі назви, а псевдоніми осіб ідентифіковані лише першою літерою. При помочі автора мені пощастило ідентифікувати більшість цих пропусків, що їх подаємо в квадратних дужках. Зустріч була з Дереком Селбі, кореспондентом англійської газети Saturday Times. Після цього він опублікував велику інформативну статтю про дії УПА під заголовком "Government Trups Burn Villiges in South East Poland" ("Урядові війська палять села в південно-східній Польщі").
2. "Левко" - Володимир Баталія ("Хмурий", "Захарчук") зі Снятинської Волі Томашівського повіту й "Остап" - Євген Оленюк із Гдешина Грубешівького повіту - це працівники СБ, які прибули до ВіН-у в справі виміни розвідчих матеріялів. (Можливо, що це не був "Остап", а "Олег" - Ковальчук із Гдешина, теж працівник СБ; псевдоніми обох починаються літерою "О", а автор не пригадує, хто з них тоді був). "Певний" ("Явір") - керівник підпільного видавництва Інформативні вісті - прибув до ВіН-у, щоб замовити папір та інші потрібні для видавництва речі.
3. "Союзники" - мова про польську підпільну військову організацію ВіН. Автор цього звіту - Сергій Мартинюк із Кременця, працівник відділу пропаганди холмської округи - їздив в цей час при допомозі ВіН-у до Люблина на складну операцію ока (осколок в оці). ВіН забезпечив його документами й контактами в Люблині.
4. Кап. "Вирва" - Станіслав Ксьонжек - був тоді вже комендант Замійського інспекторату ВіН-у. Проте загал, мабуть, уважав, що він ще далі очолює Томашівський "обвуд" (повіт) ВіН-у.
5. "Лесних" (польське) - лісових.
6. Це скорочення псевдоніму ми не зіндифікували.
7. Пропуск у відписі, відзначений трьома точками.
8. Пропуск у відписі, відзначений трьома точками.
9. "А." - невідомий авторові старшина, мабуть, з вищої команди ВіН-у, який опікувався кореспондентом.
10. Пор. "Млот", сотенний ВіН-у, який під час наскоку УПА й ВіН-у на Грубешів командував штурмом на будинок УБП.
11. Мабуть примітка друкарки, що переписувала оригінальний звіт, яка пояснює, що пропускає опис вигляду кореспондента.
12. Мова про українську підпільну брошуру "Наша відповідь", що тоді появилася друком.
13. В оригіналі: "зв'язлих".
14. Мабуть мова про комуністичного старосту Грубешівського повіту.
15. Мабуть: Грубешові.
16. Переклад із польського: "Струнко! Вправо глянь!"
17. "Льмг" (німецьке скорочення - Lichte Maschinengewehr) - легкий кулемет.
18. В цей час був у Польщі референдум (плебісцит) нібито підтвердив, що більшість населення підтримує тодішний комуністичний уряд. (Комуністична адміністрація цю "перемогу" осягнула різними махінаціями та грубими фальшуваннями вислідів голосування).
19. Назва лімузини пропущена у відписі звіту.
20. В оригіналі: "Цільні".
21. Пропущена назва місцевости - у машинописі.
22. Пропуск у машинописі.
23. Пропуск у машинописі.
24. Машинописний відпис оригінального звіту..

©Підготовка текстів, примітки, ілюстрації і резюме - Євген Штендера, © 1985-2001.


Вип. 6,    весна 2001    «Літопис»
Всі права застережені. Відтворення матеріялів у будь-якій формі тільки з письмового дозволу видавця.
При використанні наших публікацій посилання на журнал «Літопис» обов’язкове.
© «Форум дослідів історії УПА»

| ДО ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ | ENGLISH |