| HOME |

ДОРОГІ БРАТТЯ Й ТОВАРИШІ НА ДАЛЕКІЙ ЧУЖИНІ

За Самостійну Соборну Українську Державу             Свобода народам.

Лист Українських Повстанців до Українських Робітників Німеччини,
переданий радіостанцією УПА дня 29 квітня 1945 року

До нас дійшли вістки, що Ви, Дорогі Брати й Сестри, переживаєте важні хвилини в житті, розвалюється велика тюрма – гітлерівська Німеччина. З кожною хвилиною щораз то нові сотні та тисячі ув'язнених в катівнях концтаборах полонених та силою загнаних на тяжкі роботи робітників звільнюються з лагерів, в яких важка праця винищувала їхнє здоров'я та тисячами зарання загнала в могилу, скидають важкі кайдани наруги над гідністю людини. Не буде вже більше кровожадного ката Гітлера та його прислужників, які нанесли Вам стільки горя, терпінь та знущань. Вам просвічує сонце визволення із цієї нечуваної неволі.

З днем Вашого визволення із кігтів гітлерівського хижака ми, Українські Повстанці, шлемо вам із Рідного Краю в далеку чужину дружній повстанчий привіт.

Хай привіт цей буде для Вас привітом від батьків, рідних друзів та знайомих. Хай привіт цей принесе вам подих рідних піль України та стане вам дорадником на чужині. Хай буде він Вам передвісником нового життя у нашій Незалежній Батьківщині.

Ми знаємо, що хвилини Вашої радости будуть непокоїти щораз то нові сумніви і непевности – що діється на нашій Батьківщині? Чи живуть Ваші рідні та знайомі? Знайдуться й такі, що різними тривожними вістками будуть ширити серед вас зневіру й сумніви.

Перед Вами являться ще висланники другого кровопивця України – Сталіна, більшовицькі вислужники та їхні прихвостні. Сьогодні, коли по цілому Радянському Союзі будиться приспаний народ, коли Український народ враз з УПА-Армією виганяє слідом за гітлерівцями більшовицьких зайдів, коли над ними зависла чорна хмара їхнього кінця - заглади, вони схочуть себе рятувати та Вашими руками підкріпити свої надшарпані сили. Вони будуть на старий лад виспівувати Вам «про щасливе життя в колгоспах», «про сонечко Сталіна» та його «найдемократичнішу в світі конституцію». Вони схочуть переконати Вас, що НКВД краще за Ґештапо, а Воркутські, Ухтерські, Сахалинські, Дальновосточні, Байкал-Амурські та інші більшовицькі лагері ніби то лагідніші та вигідніші за німецькі концтабори в Авшвіці чи в Оренбурґу. Вони будуть Вам витолковувати, що більшовицька каторга в сибірських копальнях та на зброєневих заводах легша за німецьку, що більшовицькі грабежі, всякі хлібопоставки і “добровільні продажі” лагідніші за німецькі континґенти. Вони будуть впевняти, що більшовицькі кати менше згубили народу в порівнанні з гітлерівськими, що по більшовицьких тюрмах більш лагідно розстрілюють Українців чим в німецьких.

Та Ви запитайте їх, чи не може Український Народ жити на своїй богатій землі без колгоспів, стахановщини, тюрм, НКВД? Чи не досить уже нам годувати своїм в поті чола заробленим хлібом більшовицьких голодранців, а самим умирати з голоду? Чи не живуть інші народи в світі краще, чим жили ми та другі народи, поневолені більшовиками? Чи не час уже позамикати у ці дально-восточні та сахалинські лагери всю большевицьку голоту, а самим зажити вільно?

Ці большовицькі заушники схочуть заставляти Вас бути вдячним нашому “сибірському сонічку” Сталіну за визволення. А Ви запитайте їх, чому Червона Армія впустила німецьку голоту на Україну? Чому вони зразу не здобували Берліна, а лиш тоді, коли Український Нарід власними руками завдав нещадного удару гітлеризмові, вони мов ці куці пси бігли за зраненим німецьким хижаком і кричали, що вони його б'ють. Запитайтеся, де були вони тоді, коли Українські Повстанці в боротьбі з СС та Ґештапом вселяли своїми могилами степи України?

Ці більшовицькі прихвостиі, ще на саму згадку про повстанців “бандерівців” трусяться зі страху, будуть накидатися ня вас з брудною лайкою. Будуть називати нас за те, що ми не даємо їм безкарно України грабувати із останнього шматка хліба – бандитами, за те, що б'ємо не лише гітлерівських, але й большевицьких імперіялістів – гітлерівськими запроданцями, за те, що боремося за свободу громадянина, за життя без колгоспів, без стахановщини, за самостійні держави всіх поневолених народів великої тюрми народів СССР – зрадниками.

Та нам на їхній оцінці зовсім не залежить. Український Народ уже давно переконався, що ми є його одинокими і справжніми оборонцями перед наїздниками та ворожою експлуатацією. А Ви? – Ми не хочемо щоб Ви зразу вірили нашим словам. Вертайтесь на Україну, а там слухайте, що Вам будуть говорити Ваші села, чим буде дихати ваша рідна земля, про що буде шуміти ліс. А прислухавшись та придивившись, запитайте себе: – Чи Ви за свобідне життя, чи за піддержку большевицьких панів-кровопивців?... Ви за народом, чи Ви проти народу?

Ми певні, що відповідь буде одна – що всі сини й дочки Великого Українського Народу піднімуть боротьбу проти тюрем і гніту за побудову нового життя власними руками на нашій землі.

Слава висвободженим із німецької тюрми – каторги Українським Робітникам.

Хай живе Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) – керівник революційно-визвольного руху в Україні.

Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава.

Постій 25 квітня 1945 року


Стрільці 6-го куреня
ІІ-гої Воєнної Округи

LAC, M.Horoshko Fonds
MG31 FLS, vol.2, file 22

New series    2005    «Litopys»
© Published by «Forum for the Studies of the History of the UPA»
| HOME |