|  до початку |
 
Євген Штендера:

Документи о. Михайла Горошка
про боротьбу УПА

В особовому архіві документів капеляна о. Михайла Горошка, що зберігаються в Бібліотеці й Архіві Канади, є також п’ять важливих документів УПА і УГВР. Коли я провірив з надрукованими документами в “Літописові УПА”, то показалося, що тільки один з них, “Плятформа Української Головної Визвольної Ради”, була тоді відома. Інші не були відомі. Між ними такі важливі публікації, як перший номер “Вісника Інформаційної служби УГВР” і відозва УГВР “До всіх українців, що перебувають за межами Батьківщини”. Завдяки капелянові Горошкові маємо також текст пересилання підпільної радіостанції УПА “Афродита” (“Дорогі Брати й Товариші на далекій чужині”).
Найперше короткі інформації про капеляна о. Михайла Горошка. Він народився в Дроздовичому Городку, Львівської обл. 3 березня 1912. Після закінчення теології він став священиком у травні 1937 і зголосився на місійну працю в Канаді. Попри душпастирську працю в Саскачевані, студії у Торонті і Саскатуні, він став основником Українського католицького юнацтва. В травні 1944 р. він став добровольцем на капеляна українців католиків в збройних силах Канади за морем. 26 серпня 1944 він закінчив вишкіл в Броквілі, Онтаріо, і вже 18 жовтня 1944 прибув як сотник до Англії.
Найбільшою трудністю душпастирської обслуги було те, що українські вояки в канадійській армії не творили окремих частин, а були розсіяні по різних гарнізонах по цілій Англії. Це саме стосується українців, що служили в американській і польській арміях. Отже капелян Горошко роз’їздив по цілій Англії, щоб дати духовну обслугу українському воякові. Осередком українських вояків був клюб Союзу Українських Канадійських Вояків у Лондоні, на чолі з Ґ. Р. Б. Панчуком, де він зустрічався також з о. С. В. Савчуком, капеляном православних українських вояків канадійської армії. Вже по закінченні війни, 21 вересня 1945 капелян Горошко дістав дозвіл дати душпастирські послуги воякам на континенті Европи. Він відвідав Бельгію, Голяндію і Бритійську окупацію Німеччини. В Німеччині він зустрічався з українськими робітниками і втікачами з України, які перебували в зорганізований аліянтами таборах ДП (переміщених осіб). Вони далі ще були загрожені примусовою репатріяцією до СССР. Тож капелян Горошко не тільки давав духовні послуги українським біженцям, але став їх палким оборонцем перед совєтськими людоловами. 4 листопада 1945 капелян о. М. Горошко знову у Лондоні, а 11 січня 1946, відсвяткувавши зі своїми вояками Різдво, від’їхав до Канади. 3 березня 1946 демобілізований.

Документи

“Плятформа Української Головної Визвольної Ради", що була наче конституційним програмовим документом УГВР, була передрукована багато разів у підпіллі і теж на еміґрації. Копія “Плятформи УГВР” в архіві о. М. Горошка є доволі точним і охайним машинописним відписом. Я порівняв цю копію з передруком у “Літописові УПА” і знайшов менше ніж десять помилок чи неточностей. На жаль, між ними – в заголовку пропущено слово “Визвольної". Сподіємося, що о. М. Горошко отримав цей документ тоді, коли він перебував у Німеччині, а може навіть його сам друкував на машинці..
Мабуть першим документом, який підписаний Закордонним Представництвом Української Головної Визвольної Ради, треба вважати відозву “До всіх українців, що перебувають поза межами Батьківщини", датовану вереснем 1944 року. Це коротке повідомлення про утворення і завдання УГВР. У відозві теж згадано, що УГВР діє в Україні, а поза межі України вислало “Тільки своє представництво, що має завдання вести політичну роботу УГВР на заграничному відтинкові". Ця відозва звучить наче вступ до опублікованих конституційних документів УГВР - “Універсалу УГВР", “Устрою УГВР” і “Плятформи УГВР", але в архіві о. М. Горошка збереглася лише “Плятформа Української Головної Визвольної Ради". На чолі сторінки є таке визначення відозви: “Відпис", “Перебив М. Горошко". При тому документ не має машинописного заголовка і понад половини першого рядка, а цей заголовок і бракуючий перший рядок дописаний олівцем.
Інший документ - це “Вісник Інформативної служби УГВР, Секретаріят Закордонного Представництва", ч. 1, червень 1945, рік 1. Перша сторінка починається такими визначеннями документу: “Відпис” і “Вибір матеріялів". Це каже сподівитися, що документ матиме лише вибрані частини. У “Віснику” фактично знаходимо лише одну статтю “Україна в боротьбі". Це нарис історії України в Другій світовій війні, радше підпільної боротьби ОУН, а згодом УПА й УГВР. Проте цей нарис скорочений. На це вказують позначення розділів, що були позначені арабськими цифрами. Отже є розділи 2 і 5, але нема 1, 3 і 4. Зі змісту можна легко устійнити, що пропущені сторінки, які описують проголошення відновлення української держави у Львові 30 червня 1931 р. Ярославом Стецьком. Що ще пропущено – невідомо. Не зважаючи на ці пропуски нарис має багато цікавих інформацій.
На особливу увагу заслуговує “Лист українських повстаців до українських робітників Німеччини”, датований: 25 квітня 1945, тобто два тижні перед капітуляцією Німеччини. Підзаголовок листа: “Переданий радіостанцією УПА 29 квітня 1945 року". Нажаль не має точніших даних про те, звідки капелян Горошко отримав цього листа. Мабуть він вже був десь надрукований, бо правильно розставлений заголовок (кличі “За Самостійну Соборну Українську Державу” і “Свобода народам,” та “Свобода людині”) і закінчення. Лист підписаний: “Стрільці 6-го куреня ІІ-ої Воєнної Округи УПА-Північ". Між закликами згадана теж УГВР:
“Хай живе Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) – керівник революційно-визвольного руху в Україні".
Останній документ – це “Хроніка подій на українських землях". Це короткі звідомлення – пару речень до одного абзацу – про різні події в Галичині і на Волині, які трапилися в часі між серпнем і листопадом 1944. “Хроніка” має 7 стор. машинопису, але вона не закінчена. Дуже можливо, що “Хроніка” була також передана радіовисильнею УПА і записана німецькими чи аліянськими підслуховими станицями.
Отець М. Горошко мав ще й інші документи про боротьбу УПА. Напр., в промові “Очі звернім на Сіон” він цитує різні місця з “Бюлетеня УГВР". Проте цего бюлетеня не має в його особистому архіві.

Споріднені матеріяли

До споріднених матеріялів ми зачисляємо зладжену о. М. Горошком інформаційну статтю “Українці бувші політичні в’язні німецьких тюрм і концентраційних лягрів” на підставі інформацій о. С. Їжика і полемічну інформацію (машинопис) Хроніста “УПА (Українська Повстанча Армія) і “бульбівці”)."
Перша стаття - це радше статистичне зіставлення інформацій про німецький терор, що стосується передовсім Галичини і Генеральної Губернії. Галицький католицький священик, о. Семен Їжик пережив німецькі тюрми і концентраційні табори. В цей час він крім священицької праці займався організацією Ліґи українських в’язнів німецьких тюрем і концентраційних таборів. В англійській окупаційній зоні Німеччини існує філія цієї організації, що начисляє 700 таких в’язнів. До речі о. С. Їжик пізніше виїхав до Канади, де у Вінніпеґу видавав український католицький тижневик “Поступ". Інтерв’ю з о. Їжиком вказує на те, що капітан о. М. Горошко цікавився не тільки церковними справами, але також загально-українськими. Він збирав інформації з усіх джерел, які пізніше він використовував в своїй діяльності, проповідях і доповідях.
Автор другої статті, Хроніст, невідомий. Він дуже вихвалює Тараса Боровця (Тараса Бульбу) і ОУН під керівництвом полк. Андрія Мельника, а натомість дуже неґативно насвітлює ОУН під керівництвом Степана Бандери.
Хроніст не дуже то поінформований про факти, людей, події. Напр., він говорить що УПА об’єдналася, що Т. Бульба бореться далі в Україні і т.д. Капелян М. Горошко мав у своєму архіві цю статтю, але мабуть її ніколи не використовував.

Використання підпільних матеріялів

Ще в січні 1946 р. появилася в католицькому лондонському журналі “The Tablet” добра стаття “Католики Західньої України; совєтські переслідування Уніятської Церкви". Стаття появилася в другу річницю совєтського переслідування цієї Церкви, що почалося різдв’яним посланням Алєксея, партіярха Російської Православної Церкви про злуку, арештом всіх католицьких єпископів 11 квітня 1944. В ній подано поінформовану хронологію, як була ліквідована Церква на протязі описаних двох років. Отже в цих заходах брали неприховану участь совєтський уряд, патріярх Алєксєй і МВД. Стаття не має автора, тобто опрацьована редакцією, при тому при участі добре поінформованого українського автора, чи авторів, бо в ній не має писаних чужинцями прогріхів. При тому є в ній інформації, які можна було зібрати з підпільних джерел, чи від нових втікачів з України. Таким можливим автором був якраз капелян о. М. Горошко, що якраз тоді появився в Лондоні зі своєї візитації в Европі, де пильно збирав дані якраз про ліквідацію Української Католицької Церкви. Власне тому ми помістили також цю статтю.
Ми тут помістили ще промову “Очі звернім на Сіон” о. М. Горошка на з’їзді Брацтва Українців Католиків в Торонті у травні 1946 і промову “Why Displaced Persons Refuse to Return to Their Native Countries Occupied Now by Soviet Russia” виголошеної на з’їзді підприємців в Садбурі, Онт., в червні 1946. Обидві промови виготовлені кілька місяців після того, як о. М. Горошко повернув з Німеччини.
Промова “Очі звернім на Сіон” присвячена передусім переслідуванні Української Греко-Католицької Церкви в Україні. Проте в ній багато інформацій про боротьбу українського народу продовж тисячі років, включно з найновішими часами, про страшну німецьку і згодом радянську окупацію України, про боротьбу УПА. Не зважаючи на тяжке положення українського народу, автор повний оптимізму про остаточну перемогу його змагань. Обговорюючи переслідування Церкви, він цитує кілька разів “Бюлетень УГВР", але нажаль не подане число і його немає в архіві о. М. Горошка.
Друга промова про втікачів з комуністичного рабства має на меті оборону цих людей зі закликами їх оборонити, ними заопікуватися і знайти для них перманентне місце проживання. Згідно з даними о. М. Горошка вже близько п’ять мільйонів “переміщених осіб” були насильно повернені в комуністичні країни, проте ще біля два мільйони живуть під опікою Аліянтів в таборах ДП. Автор дає досить прозору характеристику незавидного положення цих людей. В ДП таборах перебуває понад 300,000 українців, 85% з яких є селяни і робітники, решта – професіоналісти. Отець М. Горошко закликає, щоб Канада відкрила широко двері для цих втікачів.

* * *

Усі матеріяли для цього числа одержано з Бібліотеки і Архівів Канади, Фонд Горошка, МҐ31-Ф15 (скорочена ідентифікація: LAC, Horoshko Fonds, МG31-F15). (Виняток – статті д-ра Мирона Момрика, що ласкаво дав згоду передрукувати його статтю з журналу “Архівіст”). В передруку архівних матеріялів про УПА виправлено тільки друкарські і правописні похибки. Інтерв’ю з О. С. Їжиком, стаття Хроніста і промова “Очі звернім на Сіон” вимагали більшого редакційного втручання, бо видко були писані в поспіху, але структуру, стиль і лексику вповні збережено.
Редакція складає щиру подяку усім установам і особам, які допомагали у випуску цієї книжки. Передусім д-рові Миронові Момрикові, Володимирові Катрушенкові, Іванові Герасимові молодшому і Надії Герасим.
 

New series    2005    «Litopys»
© Published by «Forum for the Studies of the History of the UPA»
| HOME |